. З якого матеріалу дівчинка Анна з поезії Ліни Костенко «Кольорові миші» робила кольорових мишей? *
г) кольоровий папір.
а) пластилін;
в) сухе листя;
б) лоза;
Яка річка є місцем розгортання дії у вірші Ліни Костенко «Чайка на крижині»? *

Вісла;
а) Дніпро
Одра
Волга.
Що, на думку Василя Симоненка, людина не в змозі вибирати у своєму житті? (за віршем «Лебеді материнства»). *

друга і по духу брата;
друга та Батьківщину
матір та Батьківщину
друга і дружину
4. Який вірш Василя Симоненка наповнений жагою до нових відкриттів, закликом до активної діяльності? *

«Лебеді материнства»;
«Гей,нові Колумби й Магеллани»;
«Крила».
«Ти знаєш, що ти – людина?»;
5. Які чарівні речі були в домі у Софійки з повісті М. Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських»? *

коралі та шафа;
коралі та скриня;
шапка-невидимка та коралі.
скриня та шафа;
6. Як звали чоловіка, у якого Гордій Кулаківський підступом забрав землю (за повістю М. Павленко «Русалонька із 7-в, або прокляття роду Кулаківських»)? *

Сергій Пустельник;
Валентин Білий;
Данило Міщенко
Олександр.
7. Чим жінки підкормлювали полонених німців у новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»? *

вареною картоплею;
) пирогами.
кашею;
супом;
8. Хто був зображений на фотокартці, яку німець Фрідріх любив показувати усім (за новелою Любові Пономаренко «Гер переможений»)? *

його син
його дочки.
він у молодості
його дружина;
9. Заклик відкривати «духовні острови» звучить у вірші В. Симоненка *

«Лебеді материнства»;
«Гей, нові Колумби й Магеллани»;
«Перехожий»
«Ти знаєш, що ти — людина?».
10. У вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» лебеді символізують: *

гордість, гідність;
політ фантазії;
материнської любові, відданості
красу, недоторканість
11. Як полонені німці ставилися до зведення будинків? («Гер переможений»). *

З любов’ю і розпачем;
байдуже
Абияк;
З великою відповідальністю
12. У якому творі є такі образи-символи: верби і тополі, казка, лебеді? *

"Гер переможений"
. «Русалонька із 7-В»
«Лебеді материнства»
"Гей, нові Колумби й Магеллани…​

Відповідь:

Пояснення:

НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.

Орхідея  -  це чарівна квітка. вона буває  різною. її  квітки можуть дорости до 30  сантиметрів. орхідеї  не  вимогливі  до  певного  рівня освітлення.  якщо  ж  не буде вистачати світла, то потрібно  використати  штучні чинники освітлення. будова орхідеї складна, але  цікава. тому що деякі представники  цієї квітки, можуть прожити  до 5, або навіть 10 років.  для  деяких  видів  орхідей  характерне  цікаве  забарвлення,  наприклад:   розувато-біле,  або  синьо-жовте. оптимальна  температура для цієї рослини  -  це 19 градусів.  горшечки для цієї рослини потріні  великі, тому що орхідея  має довгі  корені. ось  така  красива, та не вибаглива орхідея.