за лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на дев'ять розрядів.
особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.
всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за .
зворотним називається займенник себе, який указує на того, хто виконує дію. він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.
присвійними називаються займенники, які вказують на належність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (сет) особі. присвійні займенники (крім його, її) змінюються за , числами і відмінками, як прикметники. займенники його, ії незмінними.
займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? : багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (і. вихованець). мудрим ніхто не вродився, а навчився (народна творчість). була зима - найкраща, найулюбленіша моя пора року (л. смілянський).
за значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:
* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;
узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він - вони, я- ми, ти - ви). займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. у реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.
узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. вони змінюються за , числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. у реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.
узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. у реченні виконують роль підмета, означення, додатка.
за лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на дев'ять розрядів.
особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.
всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за .
зворотним називається займенник себе, який указує на того, хто виконує дію. він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.
присвійними називаються займенники, які вказують на належність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (сет) особі. присвійні займенники (крім його, її) змінюються за , числами і відмінками, як прикметники. займенники його, ії незмінними.
займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? : багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (і. вихованець). мудрим ніхто не вродився, а навчився (народна творчість). була зима - найкраща, найулюбленіша моя пора року (л. смілянський).
за значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:
* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;
* узагальнено-якісні: мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякийтощо;
* узагальнено-кількісні: скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.
узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він - вони, я- ми, ти - ви). займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. у реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.
узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. вони змінюються за , числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. у реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.
узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. у реченні виконують роль підмета, означення, додатка.