Тернистим і нелегким був шлях Марії Заньковецької, української актриси, на сцену. Дуже вразлива від природи, наділена глибоким даром співпереживання, вона постійно шукала можливість висловити думки і почуття, які сповнювали її. Майбутня актриса з юних літ виступала в любительських спектаклях і концертах.
“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.
Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.
Восени і взимку наш народ відзначає народні та релігійні свята. Це Покрови, Новий рік, Різдво, Старий новий рік. Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво. Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.
“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.
Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.
Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво.
Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.