-Пивіт, Даринко!-сказав Іван. -Приіт !- відповіла Даринка. -Як ти думаєш чи можуть електронні носії інформації замінити друковану книжку ? -Я думаю , що ні . Тому що від планшетів, айпадів і айфонів псується зір. -А мені здається, що може . Тому що прямо на уроці можна знайти будь-яку інформацію. -А зір тобі ,що, не потрібен? -Ні, звісно потрібен , ж я можу носити окуляри. -А я не хочу , тому і думаю , що електронні носії інформації не можуть замінити друковану книку. Ти як хочеш , а я буду носити книжки , звісно інтернет потрібен, але він не замінить книжок. Добре, мені вже час йти , до побачення ! -До побачення!
Шкільна родина Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
-Приіт !- відповіла Даринка.
-Як ти думаєш чи можуть електронні носії інформації замінити друковану книжку ?
-Я думаю , що ні . Тому що від планшетів, айпадів і айфонів псується зір.
-А мені здається, що може . Тому що прямо на уроці можна знайти будь-яку інформацію.
-А зір тобі ,що, не потрібен?
-Ні, звісно потрібен , ж я можу носити окуляри.
-А я не хочу , тому і думаю , що електронні носії інформації не можуть замінити друковану книку. Ти як хочеш , а я буду носити книжки , звісно інтернет потрібен, але він не замінить книжок. Добре, мені вже час йти , до побачення !
-До побачення!
Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.