Записати речення,побудувати його структурну схему,зробити синтаксичний розбір.Надписати над кожним словом, якою частиною мови воно є. Виконати морфологічний та фонетичний аналізи виділеного слова. Трапилося так, що в →одвічному← колі змін у природі мовби урвався отой проміжок, ота зчіпка між порами року.

→...← це виділене слово

Транскрипция слова: [распускай’иц:а]

р — [р] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый

а — [а] — гласный, безударный

с — [с] — согласный, глухой парный, твёрдый

п — [п] — согласный, глухой парный, твёрдый

у — [у] — гласный, безударный

с — [с] — согласный, глухой парный, твёрдый

к — [к] — согласный, глухой парный, твёрдый

а — [а] — гласный, ударный

е — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

[и] — гласный, безударный

т — [ц:] — согласный, глухой непарный, твёрдый (непарный, всегда произноится твёрдо)

с — не образует звука в данном слове

я — [а] — гласный, безударный

  — [й] — согласный, непарный мягкий, звонкий, сонорный.

12/12

Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.