Записати речення. Знайти однорідні члени речення, визначити, яку синтаксичну функцію вони виконують, відповідно підкреслити. Поставити
пропущені розділові знаки.
1. Все частіше то там то тут чувся веселий сміх.
2. Ні човна ні весел ні квіток ні співів, тільки сніг і вітер і весна.
3. Запахла осінь в’ялим тютюном та яблуками та тонким туманом.
4. Реве стогне хуртовина котить верне полем.
5. Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.
6. Над широким Дніпром у промінні блакить і висока і тиха могила.
7. Вожак тільки журно курликає над нашою хатою над селом чи над містом
над полем чи над лісом.
8. Тече вода в сине море та не витікає.
9. Від чабанів пахло і вітром і сонцем запашними травами духмяним
степовим зіллям.

Свято, яке мені найбільше подобається
    Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. 
     У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. 
     На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".