Записати складносурядні речення,зробити розбір: Пройшла негода,і знову настали ясні погожі дні.Сонечко почало яскраво сяяти,а на небі поедкуди пливуть білі хмари.Сонячні промені не досягали землі,проте внизу стояли прохолодні сутінки.Чи то настане нічка темна,чи то веселий день шумить.Минає день,і світ згасає,і найсвітліший промінь згас.
Швидко пліз))
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!
вскрытия. В течение недели стояла оттепель. Дул сильный ветер с запада.Наконец пришёл этот желанный день. Я стоял на крыльце и жадно следил
глазами за движением сплошной, бесконечной полосы синего тёмного льда.
Далеко уплыла поперечная дорога, и какая-то несчастная чёрная корова
бегала по ней. Стоявшие возле меня женщины сопровождали жалобными
восклицаниями каждое неудачное движение бегающего животного. Вдруг две
собаки показались на льду. Но их суетливые прыжки возбуждали не жалость,
а смех окружающих. Все были уверены в их И действительно,
скоро собаки перебрались на берег. Через час я увидел новую картину. Лёд
трескался, ломался на отдельные глыбы. Большая затопляла меньшую,
иногда поднималась одним краем вверх и долго плыла в таком положении.
Некоторые льдины разбивались вдребезги