Гуси-лебеди Количество игроков: любое Дополнительно: нет Выбрав двух или одного волка, смотря по числу детей, выбирают вожака, того, который заводит, то есть начинает игру. Все остальные представляют гусей. Вожак становится на одном конце, гуси — на другом, а волки в стороне прячутся. Вожак похаживает, поглядывает и, как заметит волков, бежит на свое место, хлопает руками, крича: Вожак. Гуси-лебеди, домой! Гуси. Почто? Вожак. Бегите, летите домой, Стоят волки за горой! Гуси. А чего волкам надо? Вожак. Серых гусей щипать Да косточки глодать. Гуси бегут, гогоча: «Га-га-га-га!» Волки выскакивают из-за горы и бросаются на гусей; которых поймают, тех отводят за гору, и игра начинается снова. Всего лучше в гусей-лебедей играть на воле, в саду.
Трава вистрілює зеленими листками,
Всміхаються бруньки рожеві бузини,
З-за хмари сонечко несміло виглядає
Й цілує квітів перших пелюстки.
Весна приходить, як завжди раптово,
Підвладні чарам будь-які літа,
А від туману жовтого кизилу
Бентежний подив й камінь відчува...
Чому ж мене проникно не тривожить
Вже крик у небі сірих журавлів
І шурхіт крил качиних в перельоті?
Невже цвіт юності назавжди облетів?
Чом хмари чорні повняться громами,
І обрій тьмяно мріє вдалині?
Невже це осені холодної обійми
Прилинули до мене навесні?
А повів ніжний холодом проймає,
А птаха посвист, наче неживий.
Чому вже струни серця не торкає
Цей клич природи чистий, молодий?
Згасає думка в світлому осонні,
Всесильна слабість тіло огорта.
Невже чиясь невиразна уява
І цю весну у мене відбира?...