Запишіть речення, підкресліть однорідні члени так, яким членом речення вони виступають.
Дужі хвилі ринуть, і ридають, і здіймаються все вгору.
Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти.
Тут немає ні сонця, ні зірниць, ані берега сірих брил.
Дівчата безперестанку сміялися та перемивали кісточки хлопцям.
Взимку сонечко спить не в дебрях, а у нас на печі.
1) По лощинам, звезды отражая, ямы светят тихою водой; журавли, друг друга окликая, осторожной тянутся гурьбой
2) Поезд ушел быстро, его огни скоро исчезли, через минуту уже не было слышно шума
3) Изумрудные лягушата прыгают под ногами; между корней, подняв золотую головку, лежит уж и стережет их
4) Весь город там такой: мошенник на мошеннике сидит и мошенником погоняет
5) Помню также: она любила хорошо одеваться и прыскаться духами
6) Он подумал, понюхал: пахнет медом
7) Он выглянул из комнаты - ни одного огонька в окнах
8) Упадет луч солнца на траву - вспыхнет трава изумрудом и жемчугом
9) Он мучительно провел глазами по потолку, хотел сойти с места, бежать - ноги не повиновались
10) Не было никакой возможности уйти незаметно - он вышел открыто, будто идет на двор, и шмыгнул в огород
11) Я говорил правду - мне не верили; я начал обманывать.
12) Обветренное лицо горит, а закроешь глаза - вся земля так и поплывёт под ногами
13) Пропади ты совсем - плакать о тебе не будем
14) Если вам писать противно, скучно, не пишите, - это все равно получится скверно, фальшиво
15) Я подошел к окну: ночью снег запорошил весь сад.
Відповідь:
Пояснення:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!