Запишіть речення. Визначте усі члени речення. Зверніть увагу, що фразеологізм
Виконує ту саму синтаксичну функцію, що
і слово, тобто виступає як єдиний член
речення. Якими членами речення
виступають у них фразеологізми?
1. Він пече раки. 2.Тугий на вуха дід сидів
у садочку. 4. Стара жінка зігнулась у три
погибелі. 5. Чоловік лив крокодилячі
СЛЬОЗИ.​

Щоб дивитися за комнатнімі рослинами потрібно бути уважним, вчасно їх поливати, кропити і обробляти листя. Не потрібно забувати що у кожної рослини свій час поливу, деякі потрібно поливати щодня, а деякі раз на тиждень, а то і в два тижні. Деяким рослинам потрібно багато світла, а деякі не переносять пряме світло взагалі. Деяким потрібно багато повітря і відкритий простір, а деякі приживаються в будь-яких умовах. Є рослини дуже примхливі, і їм необхідний тільки правильний догляд, інакше воно загине, а є й невибагливі рослини, але навіть невибагливі рослини як кактус може загинути при неправильному догляді.

Буденність і значущість. Простота і таїна. Звичайність і магЙ І це все вміщається у слові. Мабуть, коли створювалась мова як засіб спілкувай ня, людство ще не усвідомлювало до кінця силу слів. Бо якось би убезпечило! себе від його смертоносної дії. Слова зради, підлості вбивають щось значуще, що існує в людині заради добра і милосердя. Щастя і горе, радість і смуток – усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові.«Яке щастя!» – і руки простягнені назустріч синочкові, який тупцяє по зеленому моріжку, усміхнені оченята звернені до матусі, до всього доброго світу, до людей, які ще не встигли для цього маляти зробити нічого злого і підступного^ Це все ще попереду, а сьогодні – зелений моріжок, лагідні руки мами, барвист метелики, що розважають і бавлять маленьку людину.«Яке там щастя!» – і зболені очі старенької жінки опущені донизу, до долон| що простягнена за милостинею. Роки прожиті. Доля не була ласкавою, багат довелося пережити: відривала від себе останній шматочок, економила кожні копійку, аби дітям було добре, щоб вони жили краще, ніж батьки. І ось… РідЯ* діти відцурались, кажуть, що в них теж не вистачає грошей, що треба до зими встигнути ремонт у квартирі зробити, тож до матері вони не наїздяться, не вона одна бідує: он скільки таких пенсіонерів. Але ж тим пенсіонерам (кого вона знає) хоч інколи діти допомагають, а то й забирають до себе, щоб доглядіти до смерті. Але це в інших, а в неї… Тепер ось – доводиться просити на шматок хліба, соромно й очі підвести, бо тяжко працювала весь вік, а на пенсію, виходить, і не  заробила.«А щоб тобі щастя не було!» – і злобно перекошений рот, люттю налиті очі. Страшно в такі очі зазирнути, бо повіє від такого погляду таким мороком злоби й ненависті, що аж кров у жилах застигне. І слово в устах такої людини звучить і зловісно й страшно. Наитемніші закутки відкрилися в душі й вихлюпнулися назовні через слово, боляче зачепивши когось із ближніх.Слово одне, а бач, що воно може. Та все ж людина придумала слова не для ; зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. Тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди відповідник доброго слова, і злоба, як хвороба, відступить. Шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше.