Запишіть слова в три колонки залежно від
значення: а) наближення, приєднання; б)
знаходження біля чогось; в) найвища якість.
Прибути, презлий, прив ялити, приземлитися, прикордонний,
причаїтися, прибулець, присолити, прихилитися, пресмішний,
пригорнути, прикласти, приписати, пречервоний, приспати.
Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно, повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей, щоб ми щиро могли повторити за А. Малишком: Буду я навчатись мови золотої У трави-веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. Адже мова народна – це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм, повторюючи слова М. Рильського: * Мужай, прекрасна наша мово, * Серед прекрасних братніх мов. * Мово моя українська! * Мова – то душа народна! * Ти постаєш в ясній обнові. * Як пісня, линеш, рідне слово. * Ти наше диво калинове, кохана, материнська мова! * Д. Білоус Слово надто багато означає в житті. Як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Слушно згадати слова М. Рильського: * Як парость виноградної лози, * Плекайте мову. * Пильно й ненастанно. * Політь бур’ян. * Чистіша від сльози * Вона хай буде! Калиновою, солов’їною називають українські поети нашу мову. Кожен поет ‘ по-своєму, але водночас щиро, із синівською любов’ю звеличує рідну мову. Ось як В. Сосюра захоплюється мовою: * Віддав я серце недарма. * Без мови рідної, юначе, * Й народу нашого нема. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. 1 це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, а й тому, що рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. Українська мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік. Мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю. В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння. С. Плачинда писав: «Єдина печаль проймає, що не вистачить життя пере тій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого».
Так, я люблю читати книжки. Книжки- це знання. Завдяки книжкам ми пізнаємо багато нового. В житті кожного була перша книжка. Книжна, яку ти не забудеш ніколи. Можливо, саме вона навчила вас читати, а ,можливо, завдяки їй ви пізнали багато нового. Наприклад, в мене перша книжка була Букварем, вона навчила мене читати. Це була моя найулюбленіша книга, я міг роздивлятися годинами яскраві малюнки в ній, а також вчитися вимовляти нові для мене букви та слова. Завдяки книгам люди відкрили багато невідомого, вивчили свою історію.
Отже, книги- це джерело знань, яке потрібно використовувати та збагачувати свою мову та знання.