Завдання 1. Замініть, де це можливо, складнопідрядні речення з
підрядними означальними простими реченнями з дієприкметниковими
зворотами, а прості речення з дієприкметниковими зворотами —
складнопідрядними реченнями. Перебудовані речення запишіть, поставте
розділові знаки.
1. Я славлю сонце над землею, що сяє тисяччю огнів.
2.Мир — одвічна мрія людства, яке завжди щиро прагнуло творити .
3.На піщаній косі, що кинджалом врізалась в море, стояв маяк .
4.Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення
до людей.
5.Гафійка ловила хустя, що розмітав вітер на дворі
6.У вікно вільно пливуть ніжні пахощі матіоли, резеди, петуній, що їх
посадили перед хатою дівчата.
7.Вранці прилетів шпак у свою шпаківницю, яку йому юннати
змайстрували.
8.Пливу човником, прогортаючи верховіття лози, яку затопило водою.
9.Засипав сніг стежечку, що миша протоптала.
10.І знову злетіли інші пташки на обід, що їм влаштували діти.
11.Слухаючи виступи, передусім визначте теми, за якими ви будете
стежити.
12.У хвойному лісі, затіненому зеленими кронами дерев, весна
починається значно пізніше.
Завдання 2. Складнопідрядні речення замініть, де можливо, реченнями з
дієприслівниковими зворотами, а дієприслівникові
звороти—складнопідрядними реченнями.
1.І розказати літня ніч могла б, якби вона уміла говорити.
2.І втомленим не треба сну, бо струни, пристрастю налиті, дрижать у
місячній блакиті.
3.Як пахли над водою віти, коли приснилися слова — найкращі в світі!
4.Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі
темної гордині.
5.Покинувши красу невловну і незриму, звертаю знову я на вулиці земні.6.Я пройшов по мокрому перону, дихаючи повними грудьми.
7.І коли побачили село ми, сизий став і кучерявий ліс,— сонце над
покрівлями з соломи підняло полуменистий спис.
8.Глибоким зором і пером тонким він слугував народові своєму, боліючи
душею разом з ним.
Завдання 3. Доповніть подані конструкції. Запишіть їх. Який вид
підрядних обставинних утворився? Поставте розділові знаки.
1. Щоб досягнути успіху, ….
2. …, аби відшліфувати свій характер.
3. В ім’я того щоб стати корисним своєму народові, ….
4. Треба багато часу приділяти самоосвіті для того, щоб ….
5. Щоб налагодити зв’язки між містами побратимами, …
если не то потом скажи
Объяснение:
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...