Ь Завдання 3. Із запропонованими нижче дієсловами зробити морфологічний
розбір (як частину мови). Поданий приклад розбору дієслова та дієприкметника
(саме слова цих форм перелічені). Наступного уроку будуть інші частини МОви!
Співали, співаючи, плакав, позеленілий, запхана, Животворящий, полощу,
розриватиме, розкритий, в'янучі, засохлі, застиглий, сфотографував.
Наприклад: вируючий дієслово, форма дієприкметника (означає ознаку
предмета за дією, який?), (початкова форма Н.В. чол.рід вируючий),
теперішній час, недоконаний вид, активний стан, 1 дієвідміна, дійсний б,
чол. рід, Н.В. однина.
Наприклад: сидів особова форма дієслова, (означає дію що робив?,
Початкова форма - сидіти), чоловічий рід, однина, 2 дієвідміна, минулий час,
недоконаний вид, дійсний б.
Відповідь:
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
Объяснение:
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.