Завдання 4. ТЕСТИ
1. Не відмінюються всі слова рядка
А бюро, журі, вікно
Б кенгуру, турне, ательє
В тире, вапно, жалюзі
Г графіті, інтерв’ю, колесо
2. Не змінюються всі слова в рядку
А створивши, замолоду, бюро, театр
Б ложе, пенсне, рагу, ледве
В поні, дивно, зранку, маестро
Г човен, шість, мій, читав
Д кенгуру, кімоно, віче, пишучи
3. Спільнокореневим до слова «колоти» є
А кілочок
Б довкілля
В колосальний
Г заколоситися
4. Спільнокореневим до слова «сонний» є
А унісон
Б с В соняшник
Г підсоння
5. Спільнокореневим до слова гора є
А горянка
Б горечко
В горючий
Г гороскоп
6. Похідними від слова рука є всі слова, ОКРІМ
А рушник
Б поруччя
В порушник
Г обіруч
7. Спільнокореневими до слова роса є всі слова, ОКРІМ
А росинка
Б зрошення
В рослий
Г росяний
8. Суфікс -ищ- має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ
А родовище
Б вовчище
В попелище
Г сховище
9. Суфікс –ик має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ
А історик
Б братик
В зайчик
Г лебедик
10. Неправильно утворено слово
А стимулювати
Б вислуховувати
В дискутирувати
Г лідирувати
11. Спільнокореневими до слова зір є всі слова, ОКРІМ
А прозріти
Б зоріти
В зиркати
Г неозорий
12. Усі слова є спільнокореневими в рядку
А гнати, гонитва, відігнаний
Б мова, мовлений, переказ
В вода, водити, приводити
Г доріжка, дорогувато, дорога
Д казати, наказувати, примовляти
13.Позначте рядок, у якому всі слова мають таку будову: префікс, корінь, суфікс, закінчення.
а) Підлеглий, підзвітний, розквітлий, придорожній.
б) Пречудовий, возз’єднання, ухвалений, наддніпрянський.
в) Прабатьківський, підфарбувати, провесінь, розлитий.
г) Подарувати, сказаний, злетівши, закордонний.
Я знаю сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.
Наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. Ми любимо подивитися в Інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. Але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.
Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад, ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.
Загалом, я вважаю, що доброта – це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.
Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.
Колись Іван Франко у Пролозі до поеми "Мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену Батьківщину, про принизливе становище українського народу:
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожу,
Людським презирством, ніби струпом,
Вкритий!
Але останні строфи Прологу передають непохитну віру поста в національне відродження рідної землі.
Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!