про дружбу всі говорять багато. я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом "друг", називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. на моє переконання, слід розрізняти слова "друг", "приятель", "товариш". перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга.
коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: "брат може не бути другом, але друг — завжди брат". і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: "мені вже не хочеться з тобою дружити". справжній друг — це на все життя. у мого тата є такий друг. і я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
ответ:
про дружбу всі говорять багато. я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом "друг", називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. на моє переконання, слід розрізняти слова "друг", "приятель", "товариш". перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга.
коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: "брат може не бути другом, але друг — завжди брат". і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: "мені вже не хочеться з тобою дружити". справжній друг — це на все життя. у мого тата є такий друг. і я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.