Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гала за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.
Усі добрі люди - одна сім'я В другому класі був урок малювання. Діти малювали ластівку. Раптом у двері хтось постукав. Учитель відкрив двері і побачив заплакану жінку - матір маленької білокосої, синьоокої Наташ вас, - звернулася мати до вчителя, - відпустити Наташу. Бабуся померла. Учитель підійшов до столу і тихо сказав: - Діти, прийшло велике горе. У Наташі померла бабуся. Наташа сполотніла. Очі її наповнилися сльозами. Вона схилилася на парту і тихо плакала. - Йди, Наташо, додому. За тобою прийшла мама. Поки дівчинка зібралася, щоб йти додому, учитель сказав: - У нас теж сьогодні не буде уроків. Адже в нашій родині - велике горе. - Це ж у Наталиній родині? - запитав Коля. - Ні, у нашій людській родині, - пояснив учитель. - Усі добрі люди - це одна сім'я. І якщо хтось у нашій родині помер, ми осиротіли.
Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гала за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.