Знайдіть реченя у якому немає применника:
1. де багато слів, там мало мудрості.
2. Хай язик не пхветься поперед розуму.
3. Мудрий з пів слова розуміє.

Поясніть чому саме так.

Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
***
Кров — не водиця, проливати не годиться.
***
Не такий страшний чорт, як його малюють.
***
Гладь коня вівсом, а не батогом.
***
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
***
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
***
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
***
Хто любить музику, той не може не любити життя.
***
Одне «зараз» краще трьох «потім».
***
Від жару і камінь трісне.
***
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
***
Близько лікоть, та не вкусиш.
***
***
Без перевесла і віник розсиплеться.
***
Було б корито, а свині знайдуться.
***
Голодній курці просо сниться.
***
Любиш кататись — люби і саночки возити.
***
На хорошу квітку і бджола летить.
***
Не за те вовка б'ють, що він сірий,а за те, що вівцю з'їв.
***
Одна ластівка весни не робить.
***
Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.

Повернувшись із чужини, Петро завжди повторював друзям : "У чужій сторонці не так світить сонце".
" Дніпро -батько, Січ - мати", - відповідав сирота на запитання про батьків.
Дідусь, розповідаючи про своє козацьке минуле, завжди повторював :"Пішов на Вкраїну, на степи, на вольнії землі"
"Заспіваю я пісню, - вимовила мати, - "Летить ворон з чужих сторон" називається"
"Не кажіть, що в мене немає долі!, - вигукнув молодий козак. -Степ да воля - козацька доля!"
"І холод не страшний, коли козак молодий!" - весело сказав Микола та пішов рубати дрова.
Батько завжди наказував мені :"То не козак, що отаманом не думає стати!"
Я завжди любив повторювати слова: "Козацькому роду нема переводу".
Мати сердилась на мої лінощі і казала : "Хто любить піч, тому ворог Січ!"