Для того чтобы ответить на вопрос, "Відкрите питання, відкрите засідання, Відкрита розмова. Як правильно?", нужно понять, как образованы эти слова и какие грамматические правила следует применить.
В украинском языке существует правило, согласно которому прилагательное и существительное в роде, числе и падеже должны согласовываться.
Итак, начнем анализ существительных:
1. "питання" - существительное в родительном падеже единственного числа. Обратите внимание, что это слово имеет средний род. Следовательно, правильно будет сказать "Відкрите питання", так как существительное среднего рода имеет окончание "-е" в именительном и винительном падежах единственного числа.
2. "засідання" - существительное в родительном падеже единственного числа. В данном случае это слово также имеет средний род. Поэтому правильно будет сказать "Відкрите засідання".
3. "розмова" - существительное в именительном падеже единственного числа. Это слово имеет женский род. Соответственно, правильно будет сказать "Відкрита розмова", так как существительное женского рода имеет окончание "-а" в именительном падеже единственного числа.
Таким образом, правильные формы будут звучать так:
- Відкрите питання.
- Відкрите засідання.
- Відкрита розмова.
Важно заметить, что грамматические правила могут меняться в зависимости от контекста и целей коммуникации, поэтому всегда полезно консультироваться с учителем или использовать словарь для дополнительной проверки.
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго. Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час, де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву. Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за завісками.
Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати історії дідуся чи бабусі, до батькам, погратися з братами та сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли нікуди з дому не підеш.
Але я знаю, що через якийсь час білий сніг пожовтіє, припаде пилом, його витопчуть люди та собаки. Він втратить свою первісну красу. Ковзатись по льоду всім набридне і захочеться вільного руху. А ще – тепла та сонця. І я разом з усіма теж буду нетерпляче чекати приходу весни!
В украинском языке существует правило, согласно которому прилагательное и существительное в роде, числе и падеже должны согласовываться.
Итак, начнем анализ существительных:
1. "питання" - существительное в родительном падеже единственного числа. Обратите внимание, что это слово имеет средний род. Следовательно, правильно будет сказать "Відкрите питання", так как существительное среднего рода имеет окончание "-е" в именительном и винительном падежах единственного числа.
2. "засідання" - существительное в родительном падеже единственного числа. В данном случае это слово также имеет средний род. Поэтому правильно будет сказать "Відкрите засідання".
3. "розмова" - существительное в именительном падеже единственного числа. Это слово имеет женский род. Соответственно, правильно будет сказать "Відкрита розмова", так как существительное женского рода имеет окончание "-а" в именительном падеже единственного числа.
Таким образом, правильные формы будут звучать так:
- Відкрите питання.
- Відкрите засідання.
- Відкрита розмова.
Важно заметить, что грамматические правила могут меняться в зависимости от контекста и целей коммуникации, поэтому всегда полезно консультироваться с учителем или использовать словарь для дополнительной проверки.
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго. Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час, де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву. Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за завісками.
Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати історії дідуся чи бабусі, до батькам, погратися з братами та сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли нікуди з дому не підеш.
Але я знаю, що через якийсь час білий сніг пожовтіє, припаде пилом, його витопчуть люди та собаки. Він втратить свою первісну красу. Ковзатись по льоду всім набридне і захочеться вільного руху. А ще – тепла та сонця. І я разом з усіма теж буду нетерпляче чекати приходу весни!