Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).
Я не дуже люблю прибиратися у кімнаті, але час від часу навіть мені стає ясно, що без прибирання не обійтися.
Такий момент настає зазвичай тоді, коли я не можу знайти якусь річ.
Головне для мене, коли я вирішила приратися у кімнаті - не відволікатися і не кинути цю роботу на середині, бо тоді безлад залишиться і навіть погіршає.
Прибирання я починаю з того, що збираю розкидані речі.
Брудний одяг кладу у кошик для брудної білизни, щоб потім покласти у пральну машину.
Прибираю на столі, викидаю непотрібні папірці та інше сміття.
Потім витрушую килимок біля кроваті та покривало.
Підмітаю та протираю підлогу.
Насамкінець протираю стіл та полиці від пилу ганчіркою, а монітор комп'ютера - спеціальною вологою серветкою.
Усе, кімнату прибрано, і я іду на кухню налити собі чаю.
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).
Объяснение:
Такий момент настає зазвичай тоді, коли я не можу знайти якусь річ.
Головне для мене, коли я вирішила приратися у кімнаті - не відволікатися і не кинути цю роботу на середині, бо тоді безлад залишиться і навіть погіршає.
Прибирання я починаю з того, що збираю розкидані речі.
Брудний одяг кладу у кошик для брудної білизни, щоб потім покласти у пральну машину.
Прибираю на столі, викидаю непотрібні папірці та інше сміття.
Потім витрушую килимок біля кроваті та покривало.
Підмітаю та протираю підлогу.
Насамкінець протираю стіл та полиці від пилу ганчіркою, а монітор комп'ютера - спеціальною вологою серветкою.
Усе, кімнату прибрано, і я іду на кухню налити собі чаю.