Зробіть синтаксичний розбір речення, накресліть його схему. я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкають об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маківками.

Мы должны идти в ногу со временем. современные технологии дают нам возможность проводить свое время с пользой, а не тратя его на абсолютно бесполезные правила пунктуации и орфографии. Давайте подписывать наши работы всякими "Мышами" или "Машынами". Давайте понадеемся на ненадежный компьютерный интеллект. Будем писать для него программы на том языке, на каком хотим! Вперед! Вернемся к первобытным временам и будем использовать лишь звуки. А потом... . Мы изобретем правила орфографии и пунктуации для лучшего понимания друг друга! - Как же так?...

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".