Дитина перебуває у середовищі, яке постійно змушує зіставляти гарне і погане, добре і зле, сумне і радісне, щире і лицемірне, красиве і потворне. Хто ж до й розібратись у сутності цих понять, у власному "я"? Звісна річ, авторитетні для неї дорослі, які вже мають життєвий досвід, - батьки і педагоги.
Ми розглядаємо моральне виховання як активну взаємодію педагога і вихованця у спільній творчій діяльності, в ході якої формуються кращі людські якості.
Щоб досягти мети у становленні морально спрямованої особистості, особливу увагу слід звернути на психологічні аспекти виховного процесу :
Дитина лише тоді починає ставитися гуманно до інших людей, які поряд із нею. Коли навчиться узагальнювати свій власний досвід регулювання поведінки й використовувати його в житті.
Висвітлюючи освітньо-виховні завдання, педагог має створювати такі умови, які б давали дитині змогу індивідуально розвиватися, самовдосконалюватися, задовольняти свою цікавість, успішно налагоджувати міжособистісні стосунки .
Варто пам`ятати, що основна мета виховання – до дитині зрозуміти, що таке моральні норми й дати змогу самій робити вибір. Це передумова того, щоб вона не стала соціально пасивною й сліпо виконувала чужі настанови.
Виховний вплив слід спрямовувати не лише на виникнення емоційних переживань, а й на формування конкретних почуттів. Кінцева мета – перехід емоційних відчуттів у реальний вчинок.
Пережиті дитиною ситуації, які вона "пропустила" крізь своє особисте сприйняття закріплюється в їх свідомості міцніше, ніж те, що вона отримала у процесі пасивного чи про що їй розповідали.
Дорослий має казати, що він пишається добрими вчинками свого вихованця: "Я радію, і всі діти теж, що в нас є такий добрий хлопчик. Будь таким завжди". І тоді дитина відчуватиме втіху від своїх дій, буде впевненим у собі, готовою надалі чинити ще краще.
Лише гуманний, висококультурний наставник зможе виховати справді культурну особистість. Це слід зрозуміти самому педагогові, а не чекати від інших фахівців алгоритмів та порад, які "самі собою" здійснять диво морального виховання.
Відповідь:
НЕ СТАВИМО КОМИ:
1. Ліс та море просто тихо стоять
2. Є такі квітки у нас, у дворі: ромашка і троянда
НЕ СТАВИМО ДВОКРАПКА:
1. Банан, персик, яблуко, груша - це фрукти
2. Карасі, Карпи, Сазани, Плітки, Краснопіркі, Гольці, Щуки - ці риби нам попадалися на вудки
НЕ СТАВИМО ТИРЕ:
1. Такі у нас овочі: огірки, помідори, перці, редиска
2. Оці рачки ми бачили: красні, жовті, гіганські
Пояснення:
Коми - ми не ставимо коми, тому що є сполучникі "і", "та", "й"
Двокрапка - ми не ставимо двокрапку, тому що ОЧР перед... а ставимо тире
Тире - ми не ставимо тире, через те що ОЧР після... а ставимо двокрапку...
Удачі
есть
Объяснение:
Дитина перебуває у середовищі, яке постійно змушує зіставляти гарне і погане, добре і зле, сумне і радісне, щире і лицемірне, красиве і потворне. Хто ж до й розібратись у сутності цих понять, у власному "я"? Звісна річ, авторитетні для неї дорослі, які вже мають життєвий досвід, - батьки і педагоги.
Ми розглядаємо моральне виховання як активну взаємодію педагога і вихованця у спільній творчій діяльності, в ході якої формуються кращі людські якості.
Щоб досягти мети у становленні морально спрямованої особистості, особливу увагу слід звернути на психологічні аспекти виховного процесу :
Дитина лише тоді починає ставитися гуманно до інших людей, які поряд із нею. Коли навчиться узагальнювати свій власний досвід регулювання поведінки й використовувати його в житті.
Висвітлюючи освітньо-виховні завдання, педагог має створювати такі умови, які б давали дитині змогу індивідуально розвиватися, самовдосконалюватися, задовольняти свою цікавість, успішно налагоджувати міжособистісні стосунки .
Варто пам`ятати, що основна мета виховання – до дитині зрозуміти, що таке моральні норми й дати змогу самій робити вибір. Це передумова того, щоб вона не стала соціально пасивною й сліпо виконувала чужі настанови.
Виховний вплив слід спрямовувати не лише на виникнення емоційних переживань, а й на формування конкретних почуттів. Кінцева мета – перехід емоційних відчуттів у реальний вчинок.
Пережиті дитиною ситуації, які вона "пропустила" крізь своє особисте сприйняття закріплюється в їх свідомості міцніше, ніж те, що вона отримала у процесі пасивного чи про що їй розповідали.
Дорослий має казати, що він пишається добрими вчинками свого вихованця: "Я радію, і всі діти теж, що в нас є такий добрий хлопчик. Будь таким завжди". І тоді дитина відчуватиме втіху від своїх дій, буде впевненим у собі, готовою надалі чинити ще краще.
Лише гуманний, висококультурний наставник зможе виховати справді культурну особистість. Це слід зрозуміти самому педагогові, а не чекати від інших фахівців алгоритмів та порад, які "самі собою" здійснять диво морального виховання.