Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури. По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.
Будівництво замку розпочато, за переказами, 1362 р. Замок будувався тривалий час і пізніше зазнав не раз різних змін і перебудов. Замок називали Високим від його високого розташування і для відрізнення від іншого замку в місті, що звався Низьким. Високий замок починався з великого пригородка. Він був заввишки 120 м, завширшки 23 м. Тут були склади дерева, сіна, соломи, й тут тримали худобу. Пригоро-док був оточений з трьох сторін мурами, з четвертої, східної, межував із меншим пригородком, також з мурами. Мури обох пригородків мали стрільниці для стрільби. На рогах і в деяких інших місцях були башти або вежі на три й чотири поверхи. Усіх веж було шість. Вежі служили і для оборони, і в'язницями для «своєвільних людей». Від сходу одна вежа звалася «шляхетська», де сиділа шляхта, друга - «гультяйська» - для всіх інших злочинців. На вежах і мурах відбували сторожу замкові «драби» вдень і вночі: в часи небезпеки били тривогу й смоляними бочками освітлювали темноту. До оборони замку служили гармати, гаківниці і рушниці. У замку як в'язні перебували в 1410 р. німецькі рицарі-хрестоносці, що потрапили в полон під Грюнвальдом. У 1559 р. тут була замкнена славна княгиня Гальшка з Острога, донька князя Іллі Острозького, що по батькові дістала величезну спадщину. Мати княжни вибрала їй мужа в особі князя Симеона Слуцького. Не бажаючи віддати доньки воєводі Луці з Гурки, що з нею підступно взяв шлюб, замкнулася з донькою в монастирі домініканців. Князь, перебраний за старця, дістався потайно до монастиря, але воєвода влаштував його облогу. Врешті було перетято рури, якими йшла вода до домініканців, і монастир мусив піддатися. Остаточно дві сторони вирішили, що Гальшка буде затримана в «секвестрі» у Високім Замку аж до рішення короля. Львівський староста приїхав за княжною і перевіз її на замок, на знак почесті стоячи на ступні карети. Але Гальшка була невтішна, сиділа на ліжку лицем до стіни і не хотіла нічого їсти. Король вирішив, що княжна має вертатися до чоловіка. Староста віддав її Гурці, і хоча Гальшка не хотіла сідати до повозу і заливалася слізьми, мусила покоритися. Замок стояв на такім неприступнім місці, що вороги рідко коли пробували його здобувати. Перший раз Високий Замок здобув 1648 р. Максим Кривоніс. Богдан Хмельницький, що тоді обложив Львів, не думав добувати міста й не вів проти нього майже ніяких воєнних операцій. Але щоб утримати львівських міщан у страху й присилувати їх до миру, він дозволив полкам черні здобути Замок. Провід над черню мав полковник Максим Кривоніс, проводир народного повстання. Кривоніс під Львовом був хворий. Рана, яку дістав у бою, у лівий бік, вище серця, не гоїлася, але він дав команду наступати. 15 жовтня 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп. По облозі 1648 р. Високий Замок кілька років стояв пустий, зруйнований. Оновлено його невдовзі, і він перебув нову облогу Хмельницького 1655 р. і турецьку облогу 1672 р. Пізніше супроти зросту артилерійської вмілості замкові укріплення стали заслабі - і замок було занедбано. Коли 1704 р. під Львів прийшов шведський король Карл XII, Високого Замку вясе не боронено. Король дістався туди без перешкод і там уложив план, як добути місто. Наприкінці XVIII століття замок стояв уже як руїна, що сама розсипалася під впливом дощів і повітря. За наказом австрійських властей почали розбирати мури й продавати їх на матеріал (За /. Крип'яке-вичем).
Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки.
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року.
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене.
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти.
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку.
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки.
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.
замкові «драби» вдень і вночі: в часи небезпеки били тривогу й смоляними бочками освітлювали темноту. До оборони замку служили гармати, гаківниці і рушниці.
У замку як в'язні перебували в 1410 р. німецькі рицарі-хрестоносці, що потрапили в полон під Грюнвальдом. У 1559 р. тут була замкнена славна княгиня Гальшка з Острога, донька князя Іллі Острозького, що по батькові дістала величезну спадщину. Мати княжни вибрала їй мужа в особі князя Симеона Слуцького. Не бажаючи віддати доньки воєводі Луці з Гурки, що з нею підступно взяв шлюб, замкнулася з донькою в монастирі домініканців. Князь, перебраний за старця, дістався потайно до монастиря, але воєвода влаштував його облогу. Врешті було перетято рури, якими йшла вода до домініканців, і монастир мусив піддатися. Остаточно дві сторони вирішили, що Гальшка буде затримана в «секвестрі» у Високім Замку аж до рішення короля. Львівський староста приїхав за княжною і перевіз її на замок, на знак почесті стоячи на ступні карети. Але Гальшка була невтішна, сиділа на ліжку лицем до стіни і не хотіла нічого їсти. Король вирішив, що княжна має вертатися до чоловіка. Староста віддав її Гурці, і хоча Гальшка не хотіла сідати до повозу і заливалася слізьми, мусила покоритися.
Замок стояв на такім неприступнім місці, що вороги рідко коли пробували його здобувати. Перший раз Високий Замок здобув 1648 р. Максим Кривоніс.
Богдан Хмельницький, що тоді обложив Львів, не думав добувати міста й не вів проти нього майже ніяких воєнних операцій. Але щоб утримати львівських міщан у страху й присилувати їх до миру, він дозволив полкам черні здобути Замок. Провід над черню мав полковник Максим Кривоніс, проводир народного повстання. Кривоніс під Львовом був хворий. Рана, яку дістав у бою, у лівий бік, вище серця, не гоїлася, але він дав команду наступати. 15 жовтня 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп.
По облозі 1648 р. Високий Замок кілька років стояв пустий, зруйнований. Оновлено його невдовзі, і він перебув нову облогу Хмельницького 1655 р. і турецьку облогу 1672 р. Пізніше супроти зросту артилерійської вмілості замкові укріплення стали заслабі - і замок було занедбано. Коли 1704 р. під Львів прийшов шведський король Карл XII, Високого Замку вясе не боронено. Король дістався туди без перешкод і там уложив план, як добути місто.
Наприкінці XVIII століття замок стояв уже як руїна, що сама розсипалася під впливом дощів і повітря. За наказом австрійських властей почали розбирати мури й продавати їх на матеріал (За /. Крип'яке-вичем).