Тема любові, звичайно основна. Причому зачіпається вона не тільки в контексті відносин Ромео і Джульєтти, але і виступаючи в якості важливої сфери людського життя. Про неї говорять багато персонажів, кожен бачить в ній свое.
Крім любові між чоловіком і жінкою, в трагедії велике місце відводиться межі між любов’ю і закоханістю, юнацькою пристрастю. Виділяється і тема материнської, батьківської, одним словом родинної любові, а також любові годувальниці до Джульєтти.Трагедія «Ромео і Джульєтта» як саме життя сповнена тем, проблем і їх рішень. Але якщо проблему автор ставить ясно, чітко – вона виходить від самих персонажів, то шляхів її вирішення завжди кілька. Герої проходять лише один з них. Саме ця цінність п’єси як досвіду поколінь, як ілюстрації загальнолюдських вічних проблем, з якимистикаються все нові і нові епохи, і є причиною її живучості.
«Станционный смотритель» - одна из повестей, входящих в цикл «Повести покойного Ивана Петровича Белкина», написанный А. С. Пушкиным осенью 1830 года в Болдине. Известно, что Болдинская осень - едва ли не самый продуктивный период в творчестве поэта: собираясь расстаться с холостой жизнью и предчувствуя ограниченность времени, которое у него будет оставаться для творчества после женитьбы, Пушкин, казалось, старался успеть написать как можно больше. С другой стороны, предстоящая женитьба, несмотря на все огорчения, связанные с устройством свадьбы, не могла не радовать поэта, не заставлять трепетать и волноваться его сердце. Творческому вдохновению и пора года - любимая Пушкиным осень. этого периода как нельзя глубже отражает внутреннее состояние поэта: радостные, игривые нотки перемежаются в ней с тревожными и грустными. Однако хорошее настроение преобладает. Оно побуждает Пушкина экспериментировать, пробовать себя в прозе. Так появляются «Повести Белкина», проникнутые «веселым лукавством ума» (слова эти когда-то Пушкин сказал о творчестве И. Крылова). Пушкинского «веселого лукавства ума» трудно было не заметить: не зря Баратынский при чтении повестей, по словам самого поэта
Тема любові, звичайно основна. Причому зачіпається вона не тільки в контексті відносин Ромео і Джульєтти, але і виступаючи в якості важливої сфери людського життя. Про неї говорять багато персонажів, кожен бачить в ній свое.
Крім любові між чоловіком і жінкою, в трагедії велике місце відводиться межі між любов’ю і закоханістю, юнацькою пристрастю. Виділяється і тема материнської, батьківської, одним словом родинної любові, а також любові годувальниці до Джульєтти.Трагедія «Ромео і Джульєтта» як саме життя сповнена тем, проблем і їх рішень. Але якщо проблему автор ставить ясно, чітко – вона виходить від самих персонажів, то шляхів її вирішення завжди кілька. Герої проходять лише один з них. Саме ця цінність п’єси як досвіду поколінь, як ілюстрації загальнолюдських вічних проблем, з якимистикаються все нові і нові епохи, і є причиною її живучості.