Политика Петра I в отношении старообрядцев отличалась крайней нетерпимостью, из которой периодически делались волюнтаристские исключения. Особенно резко это заметно в сравнении с отношением к иным, западным, религиозным конфессиям. Даже мусульмане в период правления Петра пользовались большей свободой, чем старообрядцы. Историк Я.К. Грот отмечал:
«Принцип свободы совести не мог быть распространён в равной степени на разногласия в лоне господствующей церкви. Долго Пётр относился снисходительно, говоря: ,,Если они честные, работящие люди, то пусть веруют, во что хотят: если их нельзя обратить рассудком, то, конечно, не пособит ни огонь, ни меч; а мучениками за глупость быть — ни они той чести не достойны, ни стране прибыли от того не будет”. Но, с другой стороны, нельзя было допускать усиления раскола, а между тем последователи его оказались злейшими врагами преобразования, проповедовали появление в царе антихриста, толпами удалялись в леса и пустыни, уклонялись от службы и труда. Меры, принятые против их размножения, мало-помалу повели к преследованиям, пыткам и казням»
Тому як збирають кукіль і вогнем спалюють, так буде і в кінці віку. Пошле Син Людський янголів Своїх, і зберуть з Царства Його усіх грішників і беззаконників, і вкинуть їх у піч вогненну, там буде плач і скрегіт зубів. А праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього (в Царстві вічного і блаженного життя).
Як часто, дивлячись на обурливі вчинки аморальних, злих людей, ми запитуємо: «Господи! Чому Ти не караєш тепер злих людей? Навіщо Ти даєш їм можливість користуватися усіма благами світу? Навіщо вони утискують, гноблять добрих?»
На всі ці питання в цій притчі дано відповідь: залиште рости разом і те й інше до жнив — до дня Страшного Суду. Така воля Божа. Тому що Господь дав людині образ і подобу Свою — вільну волю. Зло виникло у світі з вини творіння — диявола, який постійно і хитро сіє зло у світі — поширює серед людей невір'я і всілякі беззаконня.
Вільним вибором добра і відхиленням зла людина звеличує Бога, славить Його й удосконалюється сама, а терплячи страждання від злих, отримує від Бога найвищу нагороду у Царстві Небесному.
Политика Петра I в отношении старообрядцев отличалась крайней нетерпимостью, из которой периодически делались волюнтаристские исключения. Особенно резко это заметно в сравнении с отношением к иным, западным, религиозным конфессиям. Даже мусульмане в период правления Петра пользовались большей свободой, чем старообрядцы. Историк Я.К. Грот отмечал:
«Принцип свободы совести не мог быть распространён в равной степени на разногласия в лоне господствующей церкви. Долго Пётр относился снисходительно, говоря: ,,Если они честные, работящие люди, то пусть веруют, во что хотят: если их нельзя обратить рассудком, то, конечно, не пособит ни огонь, ни меч; а мучениками за глупость быть — ни они той чести не достойны, ни стране прибыли от того не будет”. Но, с другой стороны, нельзя было допускать усиления раскола, а между тем последователи его оказались злейшими врагами преобразования, проповедовали появление в царе антихриста, толпами удалялись в леса и пустыни, уклонялись от службы и труда. Меры, принятые против их размножения, мало-помалу повели к преследованиям, пыткам и казням»
Тому як збирають кукіль і вогнем спалюють, так буде і в кінці віку. Пошле Син Людський янголів Своїх, і зберуть з Царства Його усіх грішників і беззаконників, і вкинуть їх у піч вогненну, там буде плач і скрегіт зубів. А праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього (в Царстві вічного і блаженного життя).
Як часто, дивлячись на обурливі вчинки аморальних, злих людей, ми запитуємо: «Господи! Чому Ти не караєш тепер злих людей? Навіщо Ти даєш їм можливість користуватися усіма благами світу? Навіщо вони утискують, гноблять добрих?»
На всі ці питання в цій притчі дано відповідь: залиште рости разом і те й інше до жнив — до дня Страшного Суду. Така воля Божа. Тому що Господь дав людині образ і подобу Свою — вільну волю. Зло виникло у світі з вини творіння — диявола, який постійно і хитро сіє зло у світі — поширює серед людей невір'я і всілякі беззаконня.
Вільним вибором добра і відхиленням зла людина звеличує Бога, славить Його й удосконалюється сама, а терплячи страждання від злих, отримує від Бога найвищу нагороду у Царстві Небесному.
Объяснение: