У меня есть друг, его зовут (имя друга). Мы знакомы с раннего возраста. Мы вместе ходили в детский сад, а теперь учимся в одном классе (если учитесь в разных пропусти это предоожение)и посещаем секцию (любую секцию которую посещаете)
Каждый человек выглядит по-особенному. Вот и мой друг тоже. (имя друга)высокий и подтянутый. У него темные, короткие волосы. Нос прямой, заостренный. Брови широкие, а глаза (какого цвета глаза). Взгляд у (имя друга) серьезный. Но при этом добрая улыбка, а смех очень заразительный. В одежде (имя друга) предпочитает спортивный стиль, но в школу, конечно же, носит школьную форму.
очень дружелюбный и открытый человек. Вместе с ним всегда весело и интересно. Помимо тренировок, мы гуляем, играем, придумываем увлекательные занятия. Зимой, например, любим ходить на каток.
Бывает, конечно, что ссоримся, но это быстро проходит. Если мне нужна , (имя друга) всегда . Он настоящий друг.
Багато довелося пережити Соколову: і голод, і полон, і втрату сім'ї, і смерть сина в день закінчення війни. Але все він витерпів, все пережив, тому що мав сильний характері залізну силу духу. «Нa то ти і мужчінa, нa те ти і солдати, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього нуждa позвaлa», - говорив сам Андрій Соколов. Його російський характер не дозволив йому зламатися, відступити перед труднощами, здатися ворогові. Він вирвав життя у самій смерті.
Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти », - вирішив Соколов. І став для бездомного хлопчика батьком.
У меня есть друг, его зовут (имя друга). Мы знакомы с раннего возраста. Мы вместе ходили в детский сад, а теперь учимся в одном классе (если учитесь в разных пропусти это предоожение)и посещаем секцию (любую секцию которую посещаете)
Каждый человек выглядит по-особенному. Вот и мой друг тоже. (имя друга)высокий и подтянутый. У него темные, короткие волосы. Нос прямой, заостренный. Брови широкие, а глаза (какого цвета глаза). Взгляд у (имя друга) серьезный. Но при этом добрая улыбка, а смех очень заразительный. В одежде (имя друга) предпочитает спортивный стиль, но в школу, конечно же, носит школьную форму.
очень дружелюбный и открытый человек. Вместе с ним всегда весело и интересно. Помимо тренировок, мы гуляем, играем, придумываем увлекательные занятия. Зимой, например, любим ходить на каток.
Бывает, конечно, что ссоримся, но это быстро проходит. Если мне нужна , (имя друга) всегда . Он настоящий друг.
Багато довелося пережити Соколову: і голод, і полон, і втрату сім'ї, і смерть сина в день закінчення війни. Але все він витерпів, все пережив, тому що мав сильний характері залізну силу духу. «Нa то ти і мужчінa, нa те ти і солдати, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього нуждa позвaлa», - говорив сам Андрій Соколов. Його російський характер не дозволив йому зламатися, відступити перед труднощами, здатися ворогові. Він вирвав життя у самій смерті.
Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти », - вирішив Соколов. І став для бездомного хлопчика батьком.