Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.
У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
Сталь — сплав железа с углеродом (до 2 % С). По химическому составу сталь разделяют на углеродистую и легированную, а по качеству — на сталь обыкновенного качества, качественную, повышенного качества и высококачественную.
Сталь углеродистую обыкновенного качества подразделяют на три группы:
А — поставляемую по механическим свойствам и применяемую в основном тогда, когда изделия из нее подвергают горячей обработке (сварка, ковка и др.), которая может изменить регламентируемые механические свойства (Ст0, Ст1 и др.);
Б — поставляемую по химическому составу и применяемую для деталей, подвергаемых такой обработке, при которой механические свойства меняются, а уровень их кроме условий обработки определяется химическим составом (БСт0, БСт1 и др.);
В — поставляемую по механическим свойствам и химическому составу для деталей, подвергаемых сварке (ВСт1, ВСт2 и др.).
Сталь углеродистая качественная конструкционная по видам обработки при поставке делится на:
горячекатаную и кованую, калиброванную, круглую со специально;
отделкой поверхности — серебрянку.
Легированную сталь по степени легирования разделяют:
• низколегированная (легирующих элементов до 2,5 %);
• среднелегированная (от 2,5 до 10 %);
• высоколегированная (от 10 до 50 %).
В зависимости от основных легирующих элементов различают сталь 14 групп.
К высоколегированным относят:
1) коррозионностойкие (нержавеющие) стали и сплавы, обладающие стойкостью против электрохимической и химической коррозии; межкристаллитной коррозии, коррозии под напряжением и др.;
2) жаростойкие (окалиностойкие) стали и сплавы, обладающие стойкостью против химического разрушения в газовых средах при температуре выше 50 °C, работающие в ненагруженном и слабонагруженном состоянии;
3) жаропрочные стали и сплавы, работающие в нагруженном состоянии при высоких температурах в течение определенного времени и обладающие при этом достаточной жаростойкостью.
Электротехническую тонколистовую сталь разделяют:
а) по структурному состоянию и виду прокатки на классы:
1 — горячекатаная изотропная;
2 — холоднокатаная изотропная;
3 — холоднокатаная анизотропная с ребровой текстурой;
б) по содержанию кремния:
0 — до 0,4 %;
1 — св. 0,4 до 0,8 %;
2 - св. 0,8 до 1,8 %;
3 — св. 1,8 до 2,8 %;
4 — св. 2,8 до 3,8 %;
5 — св. 3,8 до 4,8 %;
химический состав стали не нормируется;
в) по основной нормируемой характеристике на группы:
0 — удельные потери при магнитной индукции 1,7 Тл и частоте 50 Гц (P1,7/50);
1 — удельные потери при магнитной индукции 1,5 Тл и частоте 50 Гц (P1,5/50);
2 — удельные потери при магнитной индукции 1,0 Тл и частоте 400 Гц (P1,0/400);
6 — магнитная индукция в слабых магнитных полях при напряженности поля 0,4 А/м (В 0,4);
7 — магнитная индукция в средних магнитных полях при напряженности поля 10 А/м (В 10).
Сталь легированную конструкционную в зависимости от химического состава и свойств делят:
• качественная
• высококачественная А;
• особо высококачественную Ш (электрошлакового переплава).
По видам обработки при поставке различают сталь:
а) горячекатаная;
б) кованая;
в) калиброванная;
г) серебрянка.
По назначению изготовляют прокат:
а) для горячей обработки давлением и холодного волочения (подкат);
Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.
У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
Сталь — сплав железа с углеродом (до 2 % С). По химическому составу сталь разделяют на углеродистую и легированную, а по качеству — на сталь обыкновенного качества, качественную, повышенного качества и высококачественную.
Сталь углеродистую обыкновенного качества подразделяют на три группы:
А — поставляемую по механическим свойствам и применяемую в основном тогда, когда изделия из нее подвергают горячей обработке (сварка, ковка и др.), которая может изменить регламентируемые механические свойства (Ст0, Ст1 и др.);
Б — поставляемую по химическому составу и применяемую для деталей, подвергаемых такой обработке, при которой механические свойства меняются, а уровень их кроме условий обработки определяется химическим составом (БСт0, БСт1 и др.);
В — поставляемую по механическим свойствам и химическому составу для деталей, подвергаемых сварке (ВСт1, ВСт2 и др.).
Сталь углеродистая качественная конструкционная по видам обработки при поставке делится на:
горячекатаную и кованую, калиброванную, круглую со специально;
отделкой поверхности — серебрянку.
Легированную сталь по степени легирования разделяют:
• низколегированная (легирующих элементов до 2,5 %);
• среднелегированная (от 2,5 до 10 %);
• высоколегированная (от 10 до 50 %).
В зависимости от основных легирующих элементов различают сталь 14 групп.
К высоколегированным относят:
1) коррозионностойкие (нержавеющие) стали и сплавы, обладающие стойкостью против электрохимической и химической коррозии; межкристаллитной коррозии, коррозии под напряжением и др.;
2) жаростойкие (окалиностойкие) стали и сплавы, обладающие стойкостью против химического разрушения в газовых средах при температуре выше 50 °C, работающие в ненагруженном и слабонагруженном состоянии;
3) жаропрочные стали и сплавы, работающие в нагруженном состоянии при высоких температурах в течение определенного времени и обладающие при этом достаточной жаростойкостью.
Электротехническую тонколистовую сталь разделяют:
а) по структурному состоянию и виду прокатки на классы:
1 — горячекатаная изотропная;
2 — холоднокатаная изотропная;
3 — холоднокатаная анизотропная с ребровой текстурой;
б) по содержанию кремния:
0 — до 0,4 %;
1 — св. 0,4 до 0,8 %;
2 - св. 0,8 до 1,8 %;
3 — св. 1,8 до 2,8 %;
4 — св. 2,8 до 3,8 %;
5 — св. 3,8 до 4,8 %;
химический состав стали не нормируется;
в) по основной нормируемой характеристике на группы:
0 — удельные потери при магнитной индукции 1,7 Тл и частоте 50 Гц (P1,7/50);
1 — удельные потери при магнитной индукции 1,5 Тл и частоте 50 Гц (P1,5/50);
2 — удельные потери при магнитной индукции 1,0 Тл и частоте 400 Гц (P1,0/400);
6 — магнитная индукция в слабых магнитных полях при напряженности поля 0,4 А/м (В 0,4);
7 — магнитная индукция в средних магнитных полях при напряженности поля 10 А/м (В 10).
Сталь легированную конструкционную в зависимости от химического состава и свойств делят:
• качественная
• высококачественная А;
• особо высококачественную Ш (электрошлакового переплава).
По видам обработки при поставке различают сталь:
а) горячекатаная;
б) кованая;
в) калиброванная;
г) серебрянка.
По назначению изготовляют прокат:
а) для горячей обработки давлением и холодного волочения (подкат);
б) для холодной механической обработки.
Объяснение: