К середине 60-х годов постоянный рост и развитие ракетно-ядерного вооружения сделал любую ядерную войну невозможной и самоубийственной. Совершенствование ракет позволило создавать межконтинентальные баллистические ракеты любой дальности; если Фау-2 времён Второй мировой войны могли поражать цель лишь внутри определенного малого радиуса, то новые ракеты могли быть запущенными в Сибири и попасть в Вашингтон. Увеличивалась и мощность атомных и водородных зарядов, и их количество, которое могла нести каждая ракета. Наконец, стало ясно, что любая из двух сверхдержав может уничтожить своего противника, но и тот уничтожит её, поэтому прямой военный конфликт стал очень опасным.
Поэтому получили распространение войны, в которых от лица каждой из сторон воевала какая-то страна или политическая сила в "третьем мире", либо одна из сторон была войсками одной из сверхдержав, а другая сверхдержава поддерживала и финансировала нерегулярных противников или повстанцев. Такие конфликты были необходимы для того, чтобы устанавливать в странах третьего мира дружественные режимы, включать их в свои экономические и геополитические сферы интересов.
Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст. н. е. християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства іння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.
К середине 60-х годов постоянный рост и развитие ракетно-ядерного вооружения сделал любую ядерную войну невозможной и самоубийственной. Совершенствование ракет позволило создавать межконтинентальные баллистические ракеты любой дальности; если Фау-2 времён Второй мировой войны могли поражать цель лишь внутри определенного малого радиуса, то новые ракеты могли быть запущенными в Сибири и попасть в Вашингтон. Увеличивалась и мощность атомных и водородных зарядов, и их количество, которое могла нести каждая ракета. Наконец, стало ясно, что любая из двух сверхдержав может уничтожить своего противника, но и тот уничтожит её, поэтому прямой военный конфликт стал очень опасным.
Поэтому получили распространение войны, в которых от лица каждой из сторон воевала какая-то страна или политическая сила в "третьем мире", либо одна из сторон была войсками одной из сверхдержав, а другая сверхдержава поддерживала и финансировала нерегулярных противников или повстанцев. Такие конфликты были необходимы для того, чтобы устанавливать в странах третьего мира дружественные режимы, включать их в свои экономические и геополитические сферы интересов.
Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст. н. е. християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства іння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.
Объяснение: