Западно-тю́ркский кагана́т — раннесредневековое государство, расположенное от Азовского моря и Дона до восточных отрогов Тянь-Шаня и северо-восточной Индии. Ядром государства был район Джунгарии, населённый племенами дулу, и Западный Тянь-Шань с племенами нушиби. Управлялся каганами из династии Ашина.
В 657 году каганат был захвачен китайской империей Тан. Китайская империя разделила каганат на 2 части.
В 704 году власть в каганате захватили тюргеши. С этого момента каганат перестал существовать.
В конце VI века (603 год) от Тюркского каганата отделилась его восточная часть. С тех пор независимо друг от друга стали существовать Западный и Восточный каганаты.
В западный каганат вошли Казахстан, Средняя Азия, Северный Кавказ, Крым, Урал и Поволжье. Этнополитическим ядром каганата стали «десять племён» (он ок будун), занимавшие древние усунские земли от гор Каратау до Джунгарии. К востоку от реки Чу выделились пять племён дулу, а к западу от неё — пять племён нушиби.
Навесні 1648-го на українських землях спалахнуло повстання проти польського панування. Річ Посполита на переговорах з козацькою верхівкою відкинула всі їхні пропозиції і відрядила каральну експедицію для придушення повстання. Однак шляхтичі недооцінили силу козацького війська і зазнали розгрому під Жовтими Водами.
Поляки відступили до Корсуня, де до них приєдналися основні сили Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. 25 травня армія Хмельницького і татарські загони переправилися через Рось (козаки за один день насипали греблю, загативши річку, чим значно спростили переправу) і увійшли до Корсуня. Поляки не прийняли битви. Вони підпалили місто і почали відступати.
Гетьман дізнався про наміри противника і відрізав дорогу до Богуслава. 26 травня польське військо потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене. Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі чоловік.
Розповідаючи про цю битву, історики надто багато уваги звертають на дипломатичні аспекти подій, що відбувалися, забуваючи розповісти про нестандартні рішення та ходи двох сторін.
Перемога під Корсунем дозволила знищити військові сили поляків на українських землях та широко розгорнути національно-визвольну боротьбу.
Западно-тю́ркский кагана́т — раннесредневековое государство, расположенное от Азовского моря и Дона до восточных отрогов Тянь-Шаня и северо-восточной Индии. Ядром государства был район Джунгарии, населённый племенами дулу, и Западный Тянь-Шань с племенами нушиби. Управлялся каганами из династии Ашина.
В 657 году каганат был захвачен китайской империей Тан. Китайская империя разделила каганат на 2 части.
В 704 году власть в каганате захватили тюргеши. С этого момента каганат перестал существовать.
В конце VI века (603 год) от Тюркского каганата отделилась его восточная часть. С тех пор независимо друг от друга стали существовать Западный и Восточный каганаты.
В западный каганат вошли Казахстан, Средняя Азия, Северный Кавказ, Крым, Урал и Поволжье. Этнополитическим ядром каганата стали «десять племён» (он ок будун), занимавшие древние усунские земли от гор Каратау до Джунгарии. К востоку от реки Чу выделились пять племён дулу, а к западу от неё — пять племён нушиби.
Объяснение:
Навесні 1648-го на українських землях спалахнуло повстання проти польського панування. Річ Посполита на переговорах з козацькою верхівкою відкинула всі їхні пропозиції і відрядила каральну експедицію для придушення повстання. Однак шляхтичі недооцінили силу козацького війська і зазнали розгрому під Жовтими Водами.
Поляки відступили до Корсуня, де до них приєдналися основні сили Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. 25 травня армія Хмельницького і татарські загони переправилися через Рось (козаки за один день насипали греблю, загативши річку, чим значно спростили переправу) і увійшли до Корсуня. Поляки не прийняли битви. Вони підпалили місто і почали відступати.
Гетьман дізнався про наміри противника і відрізав дорогу до Богуслава. 26 травня польське військо потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене. Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі чоловік.
Розповідаючи про цю битву, історики надто багато уваги звертають на дипломатичні аспекти подій, що відбувалися, забуваючи розповісти про нестандартні рішення та ходи двох сторін.
Перемога під Корсунем дозволила знищити військові сили поляків на українських землях та широко розгорнути національно-визвольну боротьбу.