Українські землі, що входили до складу Росії, були об'єднані в три регіони — генерал-губернаторства по 3 губернії в кожному: Малоросійська (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київська (Волинська, Подільська і Київська губернії) і Новоросія (Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії). Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними — містечка. Губерніями керували губернатори, яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани-справники, яких обирали зі свого середовища дворяни повіту. На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина. Йому підпорядковувалися сільські старости, яких обирали сільські громади.
До складу Австро-Угорщини входили три історичні українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. У Буковині найвищою посадовою особою був крайовий президент, а в Галичині — намісник. Вони призначалися цісарем і мали широкі повноваження. Їм підпорядковувались повітові старости, яких призначав міністр внутрішніх справ. Повітові старости призначали війтів, які очолювали сільські громади. У Львові й Чернівцях діяли крайові сейми, що виконували функції органів місцевого самоврядування. Вони опікувалися проблемами торгівлі, освіти, санітарного стану в населених пунктах тощо.
Переважну більшість населення українських земель складало селянство. У Наддніпрянській Україні в сільській місцевості проживало 84% населення, в західноукраїнських землях — 85%.
Марксизм – это философское, экономическое и политическое учение, основоположники которого - Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Они разработали материалистическую диалектику и материалистическое понимание истории, теорию прибавочной стоимости и учение о коммунизме. Марксизм является своеобразным вариантом развития классической экономической школы. Методология марксизма берет начало из следующих источников: классическая политическая экономия А. Смита и Д. Рикардо - трудовая теория стоимости, производительность труда и т. д.; немецкая классическая философия - диалектика и материализм; утопический социализм - социологические аспекты, понятие классовой борьбы.
Индивидуальной особенностью методологии марксизма является идея базиса и надстройки – не сознание людей определяет их бытие, а наоборот, их общественное бытие определяет их сознание. Общественный базис представляет совокупность исторически определенных производственных отношений, экономическую структуру общества, над которой расположена надстройка. Надстройка общества – это совокупность идеологических отношений и взглядов, в том числе политика, право, мораль, религия, искусство и соответствующие им организации и учреждения (государство, партии, церковь и др.). Определяемая базисом надстройка в то же время оказывает на него и общество в целом активное воздействие. Базис и надстройка развиваются в пределах одной общественно-экономической формации. При смене формаций устаревшие базис и надстройка заменяются новыми
Українські землі, що входили до складу Росії, були об'єднані в три регіони — генерал-губернаторства по 3 губернії в кожному: Малоросійська (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київська (Волинська, Подільська і Київська губернії) і Новоросія (Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії). Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними — містечка. Губерніями керували губернатори, яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани-справники, яких обирали зі свого середовища дворяни повіту. На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина. Йому підпорядковувалися сільські старости, яких обирали сільські громади.
До складу Австро-Угорщини входили три історичні українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. У Буковині найвищою посадовою особою був крайовий президент, а в Галичині — намісник. Вони призначалися цісарем і мали широкі повноваження. Їм підпорядковувались повітові старости, яких призначав міністр внутрішніх справ. Повітові старости призначали війтів, які очолювали сільські громади. У Львові й Чернівцях діяли крайові сейми, що виконували функції органів місцевого самоврядування. Вони опікувалися проблемами торгівлі, освіти, санітарного стану в населених пунктах тощо.
Переважну більшість населення українських земель складало селянство. У Наддніпрянській Україні в сільській місцевості проживало 84% населення, в західноукраїнських землях — 85%.
Марксизм – это философское, экономическое и политическое учение, основоположники которого - Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Они разработали материалистическую диалектику и материалистическое понимание истории, теорию прибавочной стоимости и учение о коммунизме. Марксизм является своеобразным вариантом развития классической экономической школы. Методология марксизма берет начало из следующих источников: классическая политическая экономия А. Смита и Д. Рикардо - трудовая теория стоимости, производительность труда и т. д.; немецкая классическая философия - диалектика и материализм; утопический социализм - социологические аспекты, понятие классовой борьбы.
Индивидуальной особенностью методологии марксизма является идея базиса и надстройки – не сознание людей определяет их бытие, а наоборот, их общественное бытие определяет их сознание. Общественный базис представляет совокупность исторически определенных производственных отношений, экономическую структуру общества, над которой расположена надстройка. Надстройка общества – это совокупность идеологических отношений и взглядов, в том числе политика, право, мораль, религия, искусство и соответствующие им организации и учреждения (государство, партии, церковь и др.). Определяемая базисом надстройка в то же время оказывает на него и общество в целом активное воздействие. Базис и надстройка развиваются в пределах одной общественно-экономической формации. При смене формаций устаревшие базис и надстройка заменяются новыми