1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.
2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.
3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.
4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:
• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;
• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;
• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;
• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.
5. Запровадив християнство.
6. Будував багато церков.
7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.
8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.
9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.
10. Володимир — перший реформатор на Русі.
Здійснив такі реформи:
• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.
Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;
• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;
• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;
• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;
• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;
• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.
реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.
Объяснение:
1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.
2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.
3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.
4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:
• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;
• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;
• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;
• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.
5. Запровадив християнство.
6. Будував багато церков.
7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.
8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.
9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.
10. Володимир — перший реформатор на Русі.
Здійснив такі реформи:
• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.
Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;
• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;
• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;
• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;
• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;
• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.
11. Було запроваджено державну символіку.
Герб Володимира - тризуб.
реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.