“Сказал Бог: "Не даем мы тебе, о Адам, ни своего места, ни определенного образа, ни особой обязанности, чтобы и место и лицо, и обязанность ты имел по собственному желанию, согласно своей воле и своему решению. Образ прочих творений определен в пределах установленных нами законов. Ты же, не стесненный никакими пределами, определишь свой образ по своему решению, во власть которого я тебя предоставляю. Я ставлю тебя в центре мира, чтобы оттуда тебе было удобнее обозревать все, что есть в мире. Я не сделал тебя ни земным, ни небесным, ни смертным, ни бессмертным, чтобы ты сам, свободный и славный мастер, формировал себя в образе, который ты предпочтешь... Ты можешь переродиться в низшие, неразумные существа, но можешь переродиться по велению своей души и в высшие, божественные... О высшее и восхитительное счастье человека, которому дано владеть тем, чем пожелает, и быть тем, кем хочет!” Источник № 2. Марсилио Фичино, итальянский философ 15 в.: “Человек измеряет небо и землю... Ни небо не представляется для него слишком высоким, ни центр земли слишком глубоким... А так как человек познал строй небесных светил, то кто станет отрицать, что гений человека почти такой же, как у самого творца небесных светил, и что он некоторым образом мог бы создать эти светила, если бы имел орудия и небесный материал”.
Задание. Проанализировать источники № 1 и 2 и выписать в тетрадь черты (особенности), присущие человеку, по мнению философов эпохи Возрождения.
Источник № 3. Отрывки из сочинения “Утопия” Томаса Мора.
На острове пятьдесят четыре города, все обширные и великолепные; язык, нравы, учреждения и законы у них совершенно одинаковые. В деревне на всех полях имеются удобно расположенные дома, снабженные земледельческими орудиями. Ни одна деревенская семья не имеет в своем составе менее сорока человек - мужчин и женщин, кроме двух приписных рабов. Из каждого семейства живущих в деревне двадцать человек ежегодно переселяются обратно в город. ...Чтобы никому не приходилось против воли слишком долго подряд вести суровую жизнь. У всех мужчин и женщин есть одно общее занятие - земледелие, от которого никто не избавлен. Кроме земледелия, каждый изучает какое-либо одно ремесло, как специальное. Что же касается одежды, то, за исключением того, что внешность ее различается у лиц того или другого пола ... покрой ее остается одинаковым, неизменным и постоянным на все время. Утопийцы ... отводят для работы только шесть часов. ... Такое количество времени не только вполне достаточно для запаса всем необходимым для жизни и ее удобств, но дает даже известный остаток. [На рынке в городе] каждый отец семейства просит того, что нужно ему и его близким, и без денег, совершенно без всякой уплаты, уносит все, что ни попросит. Если у кого появится желание повидаться с друзьями, живущими в другом городе, или просто посмотреть на самую местность, то такие лица легко получают на это дозволение от своих сифогрантов [чиновники, которые осуществляют власть на острове]... Если кто преступит свои пределы [уедет из города] по собственному почину [без разрешения], то ... его возвращают ... и жестоко наказывают. Дерзнувший на то же вторично — обращается в рабство. Из золота и серебра повсюду ... они делают ночные горшки и всю подобную посуду для самых грязных надобностей, ... вырабатывают цепи и массивные кандалы, которыми сковывают рабов.
Задание: ответить на вопросы к тексту:
1.В чём плюсы и минусы жизни на острове? 2.Действительно ли Утопия устроена наилучшим образом? 3.Томас Мор написал книгу о наилучшем устройстве государства, а что ему могло не нравиться в современном ему английском обществе? 4.Чем объяснить тот факт, что на идеальном острове Утопия существуют рабы и строгая организация жизни?
Один день із життя трипільця
Трипільська цивілізація – умовна назва спільності племен, які мешкали на землях сучасної України, Молдови й частини Румунії з 5 400 до 2 750 р. до н. е. З одного боку, здавалося б, неймовірно давно.
Не менш цікавий і устрій трипільців. Це була землеробська цивілізація, що мала екстенсивний метод господарювання. Трипільців оточували величезні території лісостепу з родючими ґрунтами. Це, з одного боку, пояснювало їх чисельність і процвітання. Але це ж згодом стало і причиною загибелі цивілізації. Трипільці за до досконалих знарядь, виготовлених з примітивних матеріалів, вмудрялися (без застосування комбайнів) вирощувати від 8 до 12 центнерів плівчастих пшениць з гектара. Приблизно стільки ж, скільки збирають в наших колгоспах через сім тисяч років. Причому, кремнієвий серп всього в півтора рази поступається в продуктивності сталевому.
Весь устрій життя трипільців диктувався життєвими циклами Земл землеробства. З часом, зрозуміло, землі виснажувалися. Але це аніскільки не засмучувало древніх: площ навколо було скільки завгодно. Тому величезні прототипи міст існували не більш 50-70 років. Потім відбувалося їх ритуальне спалювання (що до власне, і відкрити цивілізацію, але про це пізніше) і населення йшло на нове місце. Приклади таких ритуальних спалювань, до речі, збереглися до наших днів в деяких африканських племенах.
Особлива роль у трипільському суспільстві належала жінці. Її день минав у турботах: вона розтирала зерно, носила воду, годувала живність, розфарбовувала мисочки й глечики, ткала полотно, шила одяг, майструвала зі шкіри взуття – судячи з неймовірної кількості жіночих глиняних статуеток, жінка в трипільському суспільстві користувалася величезним авторитетом.
Знаряддя праці і зброя виготовлялися з кісток тварин, кременя і каменя, іноді з міді, існують свідоцтва торгівлі заготівками з кременя.
Трипільці вирощували плівчасту пшеницю, плівчастий і голозернистий овес, просо, горох, ячмінь, боби, виноград, аличу, абрикоси. Для обробки землі застосовували підсічну або підсічно-вогняну систему землеробства. Розводили крупну і дрібну рогату худобу, свиней, коней. Полювали за до луку і стріл. Використовували на полюванні собак. Високого рівня досягло гончарне ремесло. Трипільська кераміка займала одне з видних місць в Європі того часу по досконалості виготовлення та розпису.
Очевидно, все життя трипільців проходило в строгих і складних ритуалах. Кожен будинок був храмом, де стояли вівтарі із статуетками богинь з товстими стегнами, прародительок Великої Матері Богів античного світу. Мабуть, що і маленькі глиняні тварини служили не дитячими іграшками, а ідолами. Особливо багато ліпили зображень биків і корів.
Типовий трипілець жив на "хуторі", який складався з 7-15 малих сімей, швидше за все близьких родичів. Такий б життя мало чим відрізнявся від устрою інших розвинених суспільств того часу – Північної Африки, Центральної Америки.
Однак мешкали трипільці не лише на хуторах, але й у величезних, як на той час, містах. Вони знали, як облаштувати життя багатотисячних колективів, як цими колективами керувати. Безсумнівно, у них були і міський "голова", і бюрократія, і "міліція". А можливо, і самобутні ЖЕКи, РАГСи, витверезники, в'язниці.
Життя трипільців було тихим, мирним, спокійним. Адже в них не було ворогів. Лук – улюблена зброя. Але ознак військових зіткнень немає. Знайдено лише сліди незначних конфліктів – кілька десятків (всього-на-всього) наконечників стріл чи в тому чи в іншому місці. Схоже, що на трипільські поселення не тиснули дикі степові племена – їх у той час просто не існувало. Хоча коня й було приручено, але, судячи по збруї, у військових цілях його не використовували.
,, снизу,, ,,сверху,,
народ правительство
Революция 1848-1849год. ( К. Кавур, В. Имануил второй)
( Д. Мадзини, Д. Гарибальди) 1. Конституция в Пъемонте.
2. Экономические реформы.
3. Союз с Францией против Австрии.
4. 1859 год Война с Австрией.
1. Март 1860 год- созыв итальянского парламента.
2. Присоединение Сицилийского королевства к Пъемонту.
3. 1870 год-присоединение к Италии Венеции и Рима. Из этого всего следует Единая Италия.