Император Александр II -годы жизни 1818- 1881 . Современниками Александра II были:
б) П. С. Нахимов (1802 -1855 гг.); в) М. А. Бакунин (1814-1876 гг.); д) А. М. Горчаков ( 1798- 1883 гг.); е) М. Д. Скобелев ( 1843 -1882 гг.); и) К. П. Победоносцев ( 1827- 1907 гг.); м) Д. И Менделеев (1834-1907 гг.).
Не были современниками императора: а) Н. Н. Новосильцев (1761 - 1838 гг.); г) М. И. Кутузов (1745-1813 гг.); ж) П. И. Пестель (1793 - 1826 гг); з) Б. М. Хмельницкий (1595-1657 гг.); к) С. Т. Разин (1630 -1671 гг.) ; л) Людовик XIV ( 1638-1715 гг.).
Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер - близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів. Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити діяльності дуже популярної серед населення аграрної комісії. Справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.
Современниками Александра II были:
б) П. С. Нахимов (1802 -1855 гг.);
в) М. А. Бакунин (1814-1876 гг.);
д) А. М. Горчаков ( 1798- 1883 гг.);
е) М. Д. Скобелев ( 1843 -1882 гг.);
и) К. П. Победоносцев ( 1827- 1907 гг.);
м) Д. И Менделеев (1834-1907 гг.).
Не были современниками императора:
а) Н. Н. Новосильцев (1761 - 1838 гг.);
г) М. И. Кутузов (1745-1813 гг.);
ж) П. И. Пестель (1793 - 1826 гг);
з) Б. М. Хмельницкий (1595-1657 гг.);
к) С. Т. Разин (1630 -1671 гг.) ;
л) Людовик XIV ( 1638-1715 гг.).
Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер - близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів. Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити діяльності дуже популярної серед населення аграрної комісії. Справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.