Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.
У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).
Подумайте об отрицательных и возможных положительных сторонах европейского преобладания в Азии. Какой общий вывод можно сделать?
Отрицательная сторона заключается в том, что это делало Азию зависимой, в колониях устанавливались высокие налоги, появлялась система принудительного труда (она хоть и была, но теперь распространялась на все население), цены регулировались метрополией, экономика не развивалась, а страны были своеобразным складом для Европы.
Положительные стороны заключается в том, что в некотором смысле уровень жизни все-таки вырос, а иностранное европейское производство налаживалось в Азии, то есть определенное развитие все-таки было. Да и обмен культур происходил, распространение языков, знакомство азиатской культуры с европейской, обмен полезными ценностями и опытом.
2. Что общего было в политике европейских держав в азиатских странах?
Во-первых, все европейские державы в той или иной степени выкачивали ресурсы из азиатских стран и использовали азиатские страны как рынки сбыта.
Во-вторых, все страны желали получить больше колоний, больше зон влияния и больше прибыль.
3. Сравните причины и цели народных восстаний и революций в странах Азии. Какие общие черты и особенности можно выделить?
Причины: модернизировать экономическую и обязательно политическую жизни страны. Целью было улучшение всесторонне жизни общества и получение независимости.
Революции и реформа открыли возможности для быстрого промышленного развития, утверждения конституционного строя, введения гражданских свобод, развития образования и культуры. Также азиатским странам пришлось отказаться от некоторых своих традиций - например, от власти султана в Турции.
Что касается особенностей, то, например, в Китае все перемены происходили сверху. Как и в Иране. Или в Мексике сформировались полуфеодальные отношения, когда земля стала принадлежать крупным помещикам-латифундистам.
Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.
У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).
Отрицательная сторона заключается в том, что это делало Азию зависимой, в колониях устанавливались высокие налоги, появлялась система принудительного труда (она хоть и была, но теперь распространялась на все население), цены регулировались метрополией, экономика не развивалась, а страны были своеобразным складом для Европы.
Положительные стороны заключается в том, что в некотором смысле уровень жизни все-таки вырос, а иностранное европейское производство налаживалось в Азии, то есть определенное развитие все-таки было. Да и обмен культур происходил, распространение языков, знакомство азиатской культуры с европейской, обмен полезными ценностями и опытом.
2. Что общего было в политике европейских держав в азиатских странах?Во-первых, все европейские державы в той или иной степени выкачивали ресурсы из азиатских стран и использовали азиатские страны как рынки сбыта.
Во-вторых, все страны желали получить больше колоний, больше зон влияния и больше прибыль.
3. Сравните причины и цели народных восстаний и революций в странах Азии. Какие общие черты и особенности можно выделить?Причины: модернизировать экономическую и обязательно политическую жизни страны. Целью было улучшение всесторонне жизни общества и получение независимости.
Революции и реформа открыли возможности для быстрого промышленного развития, утверждения конституционного строя, введения гражданских свобод, развития образования и культуры. Также азиатским странам пришлось отказаться от некоторых своих традиций - например, от власти султана в Турции.
Что касается особенностей, то, например, в Китае все перемены происходили сверху. Как и в Иране. Или в Мексике сформировались полуфеодальные отношения, когда земля стала принадлежать крупным помещикам-латифундистам.