Вопросы для подготовки к экзамену 26. Внешняя политика России в середине XIX в. Восточный вопрос и Крымская война (1853–1856). Ее влияния на международное положение Российской империи. 27. Либеральные реформы 1860–1870-х гг.: отмена крепостного права и буржуазные реформы в России; отмена рабства в США; революция Мейдзи в Японии. Их влияние на процесс модернизации в мире. 28. Обострение международных отношений в последней трети XIX в. Франко-прусская война. Последняя русско-турецкая война 1877–1878 гг. Образование Тройственного союза. 29. Рабочее движение в западноевропейских странах во второй половине XIX в. Распространение идей марксизма в мире и в России. 30. Промышленный переворот в Европе и России: общее и особенное. Период контрреформ в конце XIX в. 31. Основные проблемы мировой и российской истории в начале ХХ в., тенденции развития. Россия в период правления Николая II. Первая русская революция 1905–1907гг. и ее последствия. Международный резонанс. Образование политических партий в России: заимствование мирового опыта парламентаризма. 32. Обострение международных противоречий в начале ХХ в. Участие России в русско-японской (1904–1905) и Первой мировой (1914–1918) войнах. Итоги и последствия Первой мировой войны. 33. Буржуазно-демократическая революция в России в феврале 1917 г. Сущность двоевластия как мировая отличительная особенность. Октябрьская социалистическая революция 1917 г. в России и ее резонанс в мировом сообществе. Первые декреты советской власти. 33. Гражданская война и иностранная интервенция в России. Брест-Литовский сепаратный договор. Последствия войны и интервенции. 34. Изменение геополитической ситуации в мире. Крушение империй и создание Версальской системы. Образование Лиги наций. 35. От политики «военного коммунизма» к НЭПу (1921–1928), его успехи и кризис. Год «коренного перелома». 36. Образование СССР. Полоса признаний Советского Союза мировыми державами. 37. Форсированная индустриализация в СССР в годы первых пятилеток: причины, методы осуществления, итоги. Мировой опыт индустриализации. 38. Мировой экономический кризис 1929 г. «Великая депрессия» и Новый курс Ф.Рузвельта 1932 – 1940 гг. в США. 39. Коллективизация сельского хозяйства в СССР в 1929 – 1934 гг. причины, методы осуществления, итоги. 40. Альтернативы развития западных стран в конце 1920-х – в 1930-х гг. Буржуазные демократии и установление тоталитарных фашистских режимов в ряде европейских стран. Гражданская война в Испании. 41. Международные отношения и внешняя политика СССР накануне Второй мировой войны. Расширение границ СССР в 1939–1940 гг. Советско-финская война 1939–1940 гг. 42. Великая Отечественная война 1941–1945 гг.: причины, основные этапы, крупнейшие сражения, итоги. Образование антигитлеровской коалиции: Советский Союз, США, Великобритания. Историческая роль СССР во Второй мировой войне (1939–1945 гг.) и разгроме фашизма. 43. Восстановление разрушенного войной хозяйства и внутренняя политика СССР в послевоенный период 1945–1953 гг. 44. Начало «холодной войны» и образование блока НАТО: развитие международных отношений на начальном этапе «холодной войны» 2-й половины 40-х – 50-х гг. ХХ в. Создание СЭВ и ОВД. 45. Первые попытки либерализации советского общества: хрущевское десятилетие (1953-1964). ХХ съезд КПСС 1956г. Итоги и уроки «оттепели». 46. Страны Востока во 2-ой половине ХХ в. Рост экономики Японии, «Азиатские тигры». Экономические реформы в Китае. Арабский Восток и государство Израиль. 47. Основные направления социально-экономического и политического развития СССР в 1964–1985 гг. Предпосылки стагнации. Л. И. Брежнев. Мировой опыт и альтернативы развития советского государства и его экономики. 48. Внешняя политика СССР в «период разрядки международной напряженности» (1970-1979). «Доктрина Брежнева». Договоры по ОСВ. Хельсинкская декларация 1975 г. ОБСЕ. 49. Социально-экономические и политические реформы в СССР в период «перестройки» (1985-1991): основные направления, итоги и последствия. «Бархатные революции» в странах Восточной Европы. 50. Завершающий этап «холодной войны» (1985–1991). Роспуск СЭВ и ОВД. Причины распада СССР, геополитические последствия. 51. государственности (1991–1993): противоречия процесса и его альтернативы.
Термидорианский переворот 1794 и 1799 г. Сенатус-консульты 1802 и 1804 гг.
Вторая республика во Франции. Конституция 1848 г. Вторая империя.
Третья республика во Франции. Конституционные законы 1875 г.
Установление четвертой республики во Франции. Конституция 1946 г. Переход к пятой республике.
Первая конституция Франции 1791 г.
Первая республика во Франции. Конвент. Якобинская диктатура. Ликвидация феодальных прав.
Реформы Великобритании:
ПАРЛАМЕНТСКАЯ РЕФОРМА 1832 ГОДА В АНГЛИИ.
Движение за реформу парламента в Соединенном королевстве Великобритании и Ирландии получило в конце 20-х гг. XIX в. новый импульс. В российской историографии (например, работы Т.С. Соловьевой) 1828-32 гг. в Англии рассматриваются как “конституционная революция”. Брожение началось в Ирландии. Ирландская католическая ассоциация во главе с Даниелем О’Коннелом и Ричардом Шейлом развернула широкую агитацию за эмансипацию католиков - за равенство конституционных прав между католиками и протестантами. Существовавший в Ирландии избирательный ценз в 40 шилл. давал право католику участвовать в выборах, но, чтобы стать членом парламента, ему требовалось принести в письменном виде присягу верховной власти, от чего протестанты были избавлены. Неравенство проявлялось во многих сторонах общественной жизни, в отправлении судебных дел, в армии. Так, в 1828 г. судебные дела вели 2023 протестанта и только 39 католиков. Массовые выступления за эмансипацию католиков были первым организованным движением в Ирландии в общей борьбе за конституционные права. Ассоциация получила всенародную поддержку: каждый католик приносил один пенни в месяц к дверям церквей.
Реформы в Испании:
Посрамлены политологи, убеждавшие общественность Европы, будто правительство социалистов в Испании не пойти на либеральные реформы даже в условиях жесточайшего финансово-экономического кризиса. Непопулярные среди испанцев меры, последовательно принимаемые кабинетом министров во главе с Хосе Луисом Родригесом Сапатеро, свидетельствуют об обратном.После трудных переговоров в начале февраля глава правительства подписал «Социальный пакт» с руководителями крупнейших профсоюзов страны и отраслевых объединений. Документ предусматривает ужесточение условий коллективных договоров и увеличение возраста выхода на пенсию на два года – до 67 лет. Правда, это решение полностью вступит в силу лишь в далеком 2027 году, но важен сам факт, который показывает лидерам ведущих стран ЕС стремление Испании отказаться от «сладкой жизни» за счет Германии и других «локомотивов» этого интеграционного объединения. А значит, испанцам можно будет рассчитывать на дополнительную финансовую Брюсселя.
Класицизм (від лат. «зразковий») - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у Франції (XVII ст.), був притаманний усім європейським літературам до першої чверті XIX ст., в Україні не розвинувся як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Характерні ознаки:
абсолютизація естетичного ідеалу античност прозора побудова твору;
краса як досконалість форми - основна мета художнього твору;
найточніше, без прикрас, формулювання думки;
традиційна канонічність (змалювання чітко окреслених художніх образів).
Особливості українського класицизму:
проіснував недовго, розвинувся мало.
Поширення набули переважно «низькі» жанри: траверсійна поезія, комедія, байка.
Твори «високих» жанрів писали переважно російською мовою.
Саме в цей період відбувся перехід від українізованої книжно – слов’янської до живої народної мови.
Представники: І. Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, П.Гулак-Артемовський, О. Левицький, В.Гоголь-Яновський.
Сентименталізм
Сентименталізм (від фр. «почуття», «чутливість») - напрям в літературі другої половини XVIII - початку XIX ст., що розвивався як заперечення класицизму.
Характерні ознаки:
особлива увага до духовного світу людини;
герої творів - духовно багаті, чутливі., добросерді люди;
ідеалізація дійсності;
культ природи;
перебільшення почуттів;
основна увага приділялася почуттям і пристрастям людини (моральні риси людини - зразок досконалості); мета - розчулити читача, викликати співчуття до нещасної долі героїв;
головну роль відіграє психологічне вмотивування поведінки персонажів.
Особливості українського сентименталізму
в українській літературі виявився слабко – лише у декількох повістях Г.Квітки-Основяненка;
елементи сентименталізму присутні творах багатьох українських письменників 19 ст. (це пов’язано зі специфікою української душі, схильної до сентиментальності);
культове ставлення до природи в українському сентименталізмі набуло нового значення - поетизація рідної землі.
Романтизм
Романтизм (фр. romantisme - romanus - римський) - літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтизм мислився його засновниками як антикласицистичний напрям.
Український романтизм розвинувся у 20 - 60-ті роки XIX століття як реакція проти наявних бурлескних і травестійних традицій, розвинувся, передусім, під впливом поглибленого вивчення народної творчості.
Характерні ознаки:
протиставлення реальній дійсності, що не задовольняє митця, картин життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю;
виняткові характери у виняткових обставинах;
ліризм, фантастика;
повернення до правди народності, що дало окрилені образи р живому виразові письменницької індивідуальності;
протест проти класицистичного культу розуму (подібно до сентименталістів);
основна увага приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об'єктивному, а суб'єктивному. «Світ душі торжествує перемогу над зовнішнім світом» (Гегель);
зображення «почуттєвої» сторони людського буття не так однобічно, як у сентименталістів: романтики приділяють увагу єдності почуттів і розуму, емоцій та ідей;
посилений інтерес до фольклору:
взаємопроникнення та взаємодія поезії, музики, живопису (романтики особливо цінували музику);
народ та історія - основні теми української романтики;
утвердження в українській літературі нових жанрів: балади, історичної та ліро - епічної поеми, думи, медитації, трагедії, драми, громадянської та інтимної лірики;
розширення проблематики літератури, розвиток художньої фантазії та умовних засобів;
література романтизму «свідомо поставила собі завдання утворити "повну літературу", яка могла б задовольнити духовні потреби всіх кіл та шарів українського суспільства» (Д. Чижевський).
Розвиток українського романтизму має три періоди:
1835 - 1844 - харківський:
1840 - 1847 - київський;
1855 - 1862 - петербурзький.
Характерні риси українського романтизму
Наявність потужного патріотичного пафосу;
Нового значення набуває релігійна лірика;
Відтворення духу справжньої народної пісні, органічний зв'язок з фольклором.
Жанри
Лірична поезія;
Релігійна поезія;
Ліро-епічна поема, балада;
Історичний роман;
Історична драма;
Фантастичні оповідання, повість.
Реалізм (друга половина XIX століття)
Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ; провідний критерій художності - вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя.
Объяснение: