V —VI! вв. на территории Индии существовало около 50 враждующих друг с другом государств. В середине VIII в. Северную, атак же часть Центральной Индии завоевали раджпуты — потомки сметавшихся с местным населением кочевников. Наиболее влиятельный раджпутский род образовал государство Пратихаров. Это государство долго господствовало в Индии. К этому периоду относятся и первые попытки проникновения в Индию арабов.
В XI11 в. значительная часть страны была объединена в рамках мусульманского государства — Делийского султаната. Еще до его возникновения на севере Индии образовалось несколько мелких государств на. землях, захваченных мусульманами.
Начало существованию Делийского султаната было положено в 1206 г., когда военачальник одного из мусульманских правителей объявил себя султаном, сделав своей столицей город Дели. Постепенно власть султанов распространилась на всю Северную и Центральную Индию, а временами они захватывали и Южную Индию. Значительная часть индийских земель была распределена между мусульманскими воинами и мечетями. Индийские князья должны были подчиняться мусульманам. Высшая власть в государстве принадлежала султану. Правосудие осуществлялось мусульманским духовенством. Весь государственный аппарат, как и армия, состоял из мусульман. Мусульмане были освобождены от Податей.
Города Индии успешно развивались, чему расширением торговых связей с исламским миром, строительство и Меры властей, призванные обеспечивать работу амбаров, бань и городской стражи.
. В Индии стал распространяться ислам. Но основная масса населения осталась верной индуизму. Борьба индуизма и ислама, совместимость жизненных обычаев, норм поведения, определяемых этими религиями, вела к ослаблению Делийского султаната.
Индийская община.
В жизни основной части населения Индии — Крестьян — важнейшее значение имела община. Обычно в состав общины входило несколько соседних деревень или даже целый ;.ЧКРУГ, представлявших собой единое целое. Почти в каждой деревне был свой общинный совет. Возглавлял его староста. Представители каждой деревни и старосты входили в большой совет
всей общины. Община представляла собой замкнутый мирок, почти не нуждающийся в контактах с внешним миром. В течение веков в каждой общине был выработан порядок взаимообмена продуктами и услугами, необходимыми каждому члену общины.
Наибольшими правами в общине обладали земледельцы, владевшие общинными наделами ч обладавшие наследственными правами на них. Далеко не все земледельцы в общине сами обрабатывали свои наделы. Так, брахманские и другие наиболее зажиточные семьи использован! труд малоземельных общинников, а также батраков-наемников. Представители высших каст имели право за гроши пользоваться услугами выходцев из низших каст.
Українська держава, як і будь-яка інша, не може успішно розвиватися, спираючись на розуміння лише власних інтересів, ігноруючи геополітичний контекст і тенденції розвитку світової цивілізації. Усвідомлення Україною власних інтересів є невіддільним від того, як світова громадськість ставиться до України і яким вона бачить її місце у світі. Визначення геополітичних інтересів нашої держави потребує врахування як усієї системи глобальних зацікавлень різних країн, так і фактичного розкладу сил — економічних, політичних, військових, ідеологічних — в своєму регіоні (особливо це стосується близького оточення України).
Україна розташована в Південно-Східній частині Європи, в зоні, де перетинаються три величезні геополітичні масиви — Євроатлантичний, Євразійський та Ісламський. В цьому можна бачити як певні переваги, так і величезні проблеми, але саме таке розташування, саме цей унікальний цивілізаційних простір відіграє визначальну роль у долі Української держави.
Будь-яке існування, у тому числі й існування держави, має просторовий і часовий виміри. Стосовно держави цими вимірами є її життєвий простір, плин (життєвий шлях) і життєвий простір (простір життя). Ці поняття є ключовими для розуміння та визначення національних інтересів держави, осмислення її життєвого шляху та історичного минулого, проектування майбутнього, для її самоідентифікації й геополітичного самовизначення.
Часові характеристики засвідчують інтенсивність і тривалість дії тих або інших сил у певному напрямі; їх сукупність, впорядкована навколо конкретного суб'єкта за моделлю минуле — сучасне — майбутнє, утворює його хроносферу.
У хроносфері визначальним є лише теперішній час — час активних дій сучасного покоління. Минуле оживає через причетність до теперішніх дій, а майбутнє актуалізується через вибір сучасниками альтернатив. Пасивність держави як суб'єкта, її неспроможність розуміти й реалізовувати свої життєві інтереси, перетворює її на об'єкт дії зовнішніх геополітичних сил. Найбільш важливі рішення та дії країни-суб'єкта мають спиратися як на максимальну часову ретроспективу щодо минулого, так і на максимальну часову перспективу щодо майбутнього.
Хроносфера країни є завжди ціннісно акцентованою, що визначається домінуючою в той або інший період парадигмою існування.
Сьогоденне існування України є трансформаційним, перехідним, воно є боротьбою різних доленосних суспільно-політичних хроностра-тегій, в ході якої твориться наше майбутнє.
Просторові характеристики визначають як внутрішню структуру країни, так і її місце серед інших країн. Внутрішній простір — це конфігурація регіональних субструктур у їх взаємодії з центром. Зовнішній простір є результатом взаємодії інтенцій країни-суб'єкта щодо реалізації її власних інтересів і можливостей з аналогічними інтен-ціями інших суб'єктів міжнародного життя. Просторова сфера буття країни є також ціннісно акцентованою, що визначається загальною системою орієнтацій цієї країни в світі, а також домінуючою в ній хроностратегією.
Визначення національних інтересів України й активізація її зовнішньополітичних зусиль відбувається перш за все на двох рівнях: глобальному і субрегіональному.
На глобальному рівні можливості України стали вкрай обмеженими після того, як вона позбулася ядерної зброї та значно скоротила свій військовий потенціал, не компенсувавши цих втрат економічними здобутками. На цьому рівні Україна є об'єктом тиску з боку глобальних силових потуг: США, Європейської спільноти, міжнародних фінансових структур, Росії.
Відповідь:
V —VI! вв. на территории Индии существовало около 50 враждующих друг с другом государств. В середине VIII в. Северную, атак же часть Центральной Индии завоевали раджпуты — потомки сметавшихся с местным населением кочевников. Наиболее влиятельный раджпутский род образовал государство Пратихаров. Это государство долго господствовало в Индии. К этому периоду относятся и первые попытки проникновения в Индию арабов.
В XI11 в. значительная часть страны была объединена в рамках мусульманского государства — Делийского султаната. Еще до его возникновения на севере Индии образовалось несколько мелких государств на. землях, захваченных мусульманами.
Начало существованию Делийского султаната было положено в 1206 г., когда военачальник одного из мусульманских правителей объявил себя султаном, сделав своей столицей город Дели. Постепенно власть султанов распространилась на всю Северную и Центральную Индию, а временами они захватывали и Южную Индию. Значительная часть индийских земель была распределена между мусульманскими воинами и мечетями. Индийские князья должны были подчиняться мусульманам. Высшая власть в государстве принадлежала султану. Правосудие осуществлялось мусульманским духовенством. Весь государственный аппарат, как и армия, состоял из мусульман. Мусульмане были освобождены от Податей.
Города Индии успешно развивались, чему расширением торговых связей с исламским миром, строительство и Меры властей, призванные обеспечивать работу амбаров, бань и городской стражи.
. В Индии стал распространяться ислам. Но основная масса населения осталась верной индуизму. Борьба индуизма и ислама, совместимость жизненных обычаев, норм поведения, определяемых этими религиями, вела к ослаблению Делийского султаната.
Индийская община.
В жизни основной части населения Индии — Крестьян — важнейшее значение имела община. Обычно в состав общины входило несколько соседних деревень или даже целый ;.ЧКРУГ, представлявших собой единое целое. Почти в каждой деревне был свой общинный совет. Возглавлял его староста. Представители каждой деревни и старосты входили в большой совет
всей общины. Община представляла собой замкнутый мирок, почти не нуждающийся в контактах с внешним миром. В течение веков в каждой общине был выработан порядок взаимообмена продуктами и услугами, необходимыми каждому члену общины.
Наибольшими правами в общине обладали земледельцы, владевшие общинными наделами ч обладавшие наследственными правами на них. Далеко не все земледельцы в общине сами обрабатывали свои наделы. Так, брахманские и другие наиболее зажиточные семьи использован! труд малоземельных общинников, а также батраков-наемников. Представители высших каст имели право за гроши пользоваться услугами выходцев из низших каст.
Пояснення:
Українська держава, як і будь-яка інша, не може успішно розвиватися, спираючись на розуміння лише власних інтересів, ігноруючи геополітичний контекст і тенденції розвитку світової цивілізації. Усвідомлення Україною власних інтересів є невіддільним від того, як світова громадськість ставиться до України і яким вона бачить її місце у світі. Визначення геополітичних інтересів нашої держави потребує врахування як усієї системи глобальних зацікавлень різних країн, так і фактичного розкладу сил — економічних, політичних, військових, ідеологічних — в своєму регіоні (особливо це стосується близького оточення України).
Україна розташована в Південно-Східній частині Європи, в зоні, де перетинаються три величезні геополітичні масиви — Євроатлантичний, Євразійський та Ісламський. В цьому можна бачити як певні переваги, так і величезні проблеми, але саме таке розташування, саме цей унікальний цивілізаційних простір відіграє визначальну роль у долі Української держави.
Будь-яке існування, у тому числі й існування держави, має просторовий і часовий виміри. Стосовно держави цими вимірами є її життєвий простір, плин (життєвий шлях) і життєвий простір (простір життя). Ці поняття є ключовими для розуміння та визначення національних інтересів держави, осмислення її життєвого шляху та історичного минулого, проектування майбутнього, для її самоідентифікації й геополітичного самовизначення.
Часові характеристики засвідчують інтенсивність і тривалість дії тих або інших сил у певному напрямі; їх сукупність, впорядкована навколо конкретного суб'єкта за моделлю минуле — сучасне — майбутнє, утворює його хроносферу.
У хроносфері визначальним є лише теперішній час — час активних дій сучасного покоління. Минуле оживає через причетність до теперішніх дій, а майбутнє актуалізується через вибір сучасниками альтернатив. Пасивність держави як суб'єкта, її неспроможність розуміти й реалізовувати свої життєві інтереси, перетворює її на об'єкт дії зовнішніх геополітичних сил. Найбільш важливі рішення та дії країни-суб'єкта мають спиратися як на максимальну часову ретроспективу щодо минулого, так і на максимальну часову перспективу щодо майбутнього.
Хроносфера країни є завжди ціннісно акцентованою, що визначається домінуючою в той або інший період парадигмою існування.
Сьогоденне існування України є трансформаційним, перехідним, воно є боротьбою різних доленосних суспільно-політичних хроностра-тегій, в ході якої твориться наше майбутнє.
Просторові характеристики визначають як внутрішню структуру країни, так і її місце серед інших країн. Внутрішній простір — це конфігурація регіональних субструктур у їх взаємодії з центром. Зовнішній простір є результатом взаємодії інтенцій країни-суб'єкта щодо реалізації її власних інтересів і можливостей з аналогічними інтен-ціями інших суб'єктів міжнародного життя. Просторова сфера буття країни є також ціннісно акцентованою, що визначається загальною системою орієнтацій цієї країни в світі, а також домінуючою в ній хроностратегією.
Визначення національних інтересів України й активізація її зовнішньополітичних зусиль відбувається перш за все на двох рівнях: глобальному і субрегіональному.
На глобальному рівні можливості України стали вкрай обмеженими після того, як вона позбулася ядерної зброї та значно скоротила свій військовий потенціал, не компенсувавши цих втрат економічними здобутками. На цьому рівні Україна є об'єктом тиску з боку глобальних силових потуг: США, Європейської спільноти, міжнародних фінансових структур, Росії.