Опричнина — частина державної політики в Російській державі з 1565 по 1572 роки, що складалася в реалізації надзвичайних репресивних заходів, конфіскації феодального майна і земель на користь держави (націоналізація), боротьбі з передбачуваної зрадою в середовищі боярсько-князівської знаті і зміцнення централізації влади в державіОпричнина Івана 4 практично повністю ліквідувала власників, які могли б стати основою громадянського суспільства в країні. Після її проведення народ став ще більш залежним від існуючої влади і в країні встановився абсолютний деспотизм монарха, але в більш привілейованому становищі опинилося російське дворянство. Встановлення опричнини погіршило стан справ у Росії, зокрема, в економіці. Деякі села були розорені, припинилася обробка орних земель. Розорення дворян спричинило за собою те, що російське військо, основу якого вони становили, ослабло і це стало причиною програшу війни з Ливонией. Наслідки опричнини були такі, що ніхто незалежно від стану і положення не міг відчувати себе в безпеці. Крім того, в 1572 році військо царя не змогло відбити наступ кримського війська татар на столицю, і Іван Грозний прийняв рішення скасувати сформовану систему репресій і покарань, але по суті вона існувала до самої смерті государя. Мета опричины:Явище було спрямоване на усунення феодальної роздробленості князівств і метою його було підірвати незалежність боярського стану. Введена в 1565 році опричнина стала бажанням Івана IV, втомленого від зради бояр, стратити невірних дворян по своїй волі. Смута - криза в Росії з 1598 по 1613. Збігся з династичним кризою (Лжедмитрій) і боротьбою бояр за владу. Ситуацію погіршили неврожайні роки 1601, 1602,1603.
Фактическую власть в царствовании Екатерины сосредоточил князь и фельдмаршал Меншиков, а также Верховный Тайный Совет. Екатерина же была полностью удовлетворена ролью первой хозяйки Царского села, полагаясь в вопросах управления государством на своих советников. Её интересовали лишь дела флота — любовь Петра к морю коснулась и её.По инициативе графа П. А. Толстого в феврале 1726 года был создан новый орган государственной власти, Верховный Тайный Совет, где узкий круг главных сановников мог управлять Российской империей под формальным председательством полуграмотной императрицы. В Совет вошли генерал-фельдмаршал князь Меншиков, генерал-адмирал граф Апраксин, канцлер граф Головкин, граф Толстой, князь Голицын, вице-канцлер барон Остерман. Из шести членов нового учреждения только князь Д. М. Голицын был выходец из родовитых вельмож. В апреле в Верховный Тайный Совет был допущен молодой князь И. А. Долгорукий.
В результате, роль Сената резко упала, хотя его и переименовали в «Высокий Сенат» . Верховники сообща решали все важные дела, а Екатерина только подписывала присылаемые ими бумаги. Верховный совет ликвидировал органы местной власти, созданные Петром, и восстановил власть воевод. Длительные войны, которые вела Россия, сказались на финансах страны. Из-за неурожаев поднялись цены на хлеб, в стране нарастало недовольство. Чтобы предотвратить восстания был снижен подушный налог (с 74 до 70 копеек) . Деятельность екатерининского правительства ограничивалась в основном мелкими вопросами, в то время как процветали казнокрадство, произвол и злоупотребления. Ни о каких реформах и преобразованиях речи не было, внутри Совета шла борьба за власть. Несмотря на это, простой народ любил императрицу за то, что она сострадала несчастным и охотно им. В её передних постоянно толпились солдаты, матросы и ремесленники: одни искали другие просили царицу быть у них кумой. Она никому не отказывала и обыкновенно дарила каждому своему крестнику несколько червонцев. В годы правления Екатерины I была открыта Академия наук, организована экспедиция В. Беринга, учрежден орден Святого Александра Невского.
Встановлення опричнини погіршило стан справ у Росії, зокрема, в економіці. Деякі села були розорені, припинилася обробка орних земель. Розорення дворян спричинило за собою те, що російське військо, основу якого вони становили, ослабло і це стало причиною програшу війни з Ливонией.
Наслідки опричнини були такі, що ніхто незалежно від стану і положення не міг відчувати себе в безпеці. Крім того, в 1572 році військо царя не змогло відбити наступ кримського війська татар на столицю, і Іван Грозний прийняв рішення скасувати сформовану систему репресій і покарань, але по суті вона існувала до самої смерті государя.
Мета опричины:Явище було спрямоване на усунення феодальної роздробленості князівств і метою його було підірвати незалежність боярського стану. Введена в 1565 році опричнина стала бажанням Івана IV, втомленого від зради бояр, стратити невірних дворян по своїй волі.
Смута - криза в Росії з 1598 по 1613. Збігся з династичним кризою (Лжедмитрій) і боротьбою бояр за владу. Ситуацію погіршили неврожайні роки 1601, 1602,1603.
В результате, роль Сената резко упала, хотя его и переименовали в «Высокий Сенат» . Верховники сообща решали все важные дела, а Екатерина только подписывала присылаемые ими бумаги. Верховный совет ликвидировал органы местной власти, созданные Петром, и восстановил власть воевод.
Длительные войны, которые вела Россия, сказались на финансах страны. Из-за неурожаев поднялись цены на хлеб, в стране нарастало недовольство. Чтобы предотвратить восстания был снижен подушный налог (с 74 до 70 копеек) .
Деятельность екатерининского правительства ограничивалась в основном мелкими вопросами, в то время как процветали казнокрадство, произвол и злоупотребления. Ни о каких реформах и преобразованиях речи не было, внутри Совета шла борьба за власть.
Несмотря на это, простой народ любил императрицу за то, что она сострадала несчастным и охотно им. В её передних постоянно толпились солдаты, матросы и ремесленники: одни искали другие просили царицу быть у них кумой. Она никому не отказывала и обыкновенно дарила каждому своему крестнику несколько червонцев.
В годы правления Екатерины I была открыта Академия наук, организована экспедиция В. Беринга, учрежден орден Святого Александра Невского.