Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук, а також спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.В алхімії людина чи її окремі компоненти (свідомість, дух, душа, тіло, окремі енергії і т. п) розглядаються як субстанції, що мають особливі фізичні та хімічні властивості, і з ними здійснюються певні операції, що описуються мовою хімічних перетворень. Паралельно основній — хімічній — метафорі часто розвиваються інші символічні ряди.
В історії науки поняття «алхімія» вживається у двох значеннях:
рання форма дослідження природи,
рання філософська та спіритуальна дисципліна.
В обох випадках має місце поєднання елементів хімії, металургії, фізики, медицини, астрології, семіотики, містицизму, спіритуалізму та мистецтва як складових частин єдиної великої сили. Широкого практичного застосування алхімія зазнала у Межиріччі, Стародавньому Єгипті, Персії, Індії та Китаї, а також в Античній Греції та Римі, в Мусульманських цивілізаціях та у Європі аж до XIX ст. — у комплексному вивченні разом із філософією у школах, діапазоном за останні 2500 років.
• Твердість (за звичайних умов метали тверді речовини (крім ртуті), а неметали - газоподібні і тверді речовини).
• Теплопровідність і електропровідність (метали добре проводять теплоту і електричний струм, а неметали - погано).
• Температура плавлення (більшість з металів мають високі температури плавлення а неметали - невисокі).
• Пластичність, ковкість (метали є пластичними (добре куються, розплющуються в пластини, витягуються в дріт), а неметали - крихкі).
• Колір (метали сріблясто-білого або сірого кольору (за винятком міді та золота), а неметали мають різний колір (сірка - жовтий, графіт - чорний, бром - чорно-бурий)).
Алхі́мія — це загальна назва систем трансформації людини, що засновані на метафорі хімічних перетворень та використанні хімічних сполук, а також спроб отримання дорогоцінних металів, еліксирів, філософського каменю, універсального розчинника, питного золота та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями.В алхімії людина чи її окремі компоненти (свідомість, дух, душа, тіло, окремі енергії і т. п) розглядаються як субстанції, що мають особливі фізичні та хімічні властивості, і з ними здійснюються певні операції, що описуються мовою хімічних перетворень. Паралельно основній — хімічній — метафорі часто розвиваються інші символічні ряди.
В історії науки поняття «алхімія» вживається у двох значеннях:
рання форма дослідження природи,
рання філософська та спіритуальна дисципліна.
В обох випадках має місце поєднання елементів хімії, металургії, фізики, медицини, астрології, семіотики, містицизму, спіритуалізму та мистецтва як складових частин єдиної великої сили. Широкого практичного застосування алхімія зазнала у Межиріччі, Стародавньому Єгипті, Персії, Індії та Китаї, а також в Античній Греції та Римі, в Мусульманських цивілізаціях та у Європі аж до XIX ст. — у комплексному вивченні разом із філософією у школах, діапазоном за останні 2500 років.
Характерною ознакою металів є металічний блиск.
• Твердість (за звичайних умов метали тверді речовини (крім ртуті), а неметали - газоподібні і тверді речовини).
• Теплопровідність і електропровідність (метали добре проводять теплоту і електричний струм, а неметали - погано).
• Температура плавлення (більшість з металів мають високі температури плавлення а неметали - невисокі).
• Пластичність, ковкість (метали є пластичними (добре куються, розплющуються в пластини, витягуються в дріт), а неметали - крихкі).
• Колір (метали сріблясто-білого або сірого кольору (за винятком міді та золота), а неметали мають різний колір (сірка - жовтий, графіт - чорний, бром - чорно-бурий)).