1)какие приемы используются в трагедии "Прометей прикованный" для характеристики главного героя? 2)назовите специфические для драматического произведения средства создания образа Прометея.
Вірш був написаний у 1842 році під час поїздки на острів маврикій, куди направив бодлера вітчим, щоб повернути його на путь істини. шарль, перебуваючи 10 місяців на кораблі під наглядом капітана і спостерігаючи за птахами, роздумував над власною долею. у перших рядках автор розповідає, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів, «що люблять пролітати слі кораблів». альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що є кораблі. на палубі він має вигляд дуже безпорадного птаха.автору жаль птаха, свій біль і сум він передає у підкресленні величі цього володаря просторів. поступово цей образ набуває символу образу самого поета і його долі у людському вирі життя. шарль бодлер не знаходить розуміння серед людей і тому не може злетіти думкою, а « крила велетня по землі».з образом цього птаха пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплюється ним і висловлює йому співчуття. у полоні альбатрос стає безсильним і смішним, бо він - жертва насилля.у цьому вірші шарль бодлер протиставляє високе і низьке, небесне і земне, поет і натовп, втілюється мотив боротьби добра і зла, у ньому висловлені гіркі роздуми автора про трагічну долю поета в сучасному йому суспільстві.
В наше время люди забыли,что такое доброта... Все стали агрессивными, злыми. Но все таки еще есть люди,которым не все равно на других. Я поделюсь с вами одной историей из моей жизни. Когда я был чуть меньше, я всегда был неуклюжим. Всегда спотыкался, не смотрел под ноги. И однажды, когда моя мама ушла в магазин, я бродил возле магазина, ожидая ее. Погода была противная и дождливая. Я ходил туда-сюда. И вот наступил на лужу и упал. Прямо лицом в грязь! Все проходили, будто не замечая этого. Я сильно ударился и не мог встать. И тут один человек подошел ко мне встать, отряхнул, отвел к маме... И чтобы мне не ьыло так обидно, подарил леденец! Все же есть добрые люди и в наше время.
Когда я был чуть меньше, я всегда был неуклюжим. Всегда спотыкался, не смотрел под ноги. И однажды, когда моя мама ушла в магазин, я бродил возле магазина, ожидая ее. Погода была противная и дождливая. Я ходил туда-сюда. И вот наступил на лужу и упал. Прямо лицом в грязь! Все проходили, будто не замечая этого. Я сильно ударился и не мог встать. И тут один человек подошел ко мне встать, отряхнул, отвел к маме... И чтобы мне не ьыло так обидно, подарил леденец!
Все же есть добрые люди и в наше время.