1. Причины 2. Вывод 3. Проблема 4. Факты | | \ / Проблема: Татьяна трагическое лицо; Вывод: несчастная доля крепостных женщин. 15. Творческое задание по выбору учащегося: 1) Составьте цитатный план характеристики одного из героев: Гераси- ма, Татьяны, барыни, Муму. 2) Изучите иллюстрации к рассказу в учебнике. Чем они интересны? Озаглавьте их. Подготовьте по ним небольшой рассказ.
Жизнь человека настолько стремительна и наполнена событиями, что порой забываешь, что в жизни самое важное, а что все же второстепенное. Именно это и происходит с Настей, героиней рассказа Паустовского «Телеграмма».
Хотя весь сюжет разворачивается вокруг ее имени, с самой Настей мы знакомимся уже во второй половине рассказа. Настя родилась и выросла в глухом селе Заборье. Видно, девушке очень наскучила и родная деревня, и все, что с нею связано, потому что в деревню она не приезжает годами.
Жизнь не стоит на месте, Настя полностью погружается в новую жизнь, работает секретарем в Союзе Художников. Ей кажется, что она делает важное и нужное дело, работая с бумагами, организуя выставки. Ей важно чувство собственной значимости, нравится, когда ее называют по имени-отчеству.
По-своему Настя старается во всех своих проявлениях быть человеком ответственным. На работе Настю уважают, и ей кажется, что и свой дочерний долг она тоже исполняет хорошо. Она каждый месяц отсылает старушке-матери в деревню двести рублей. Это и выглядит именно, как возвращение долга – сухо и формально, просто деньги, никакого письма, никакого тепла.
Это настолько противоестественно и бездушно, что мать Насти, Катерина Петровна, не верит, что деньги – это и все, что дочь просто забыла о ней. Она просто не может об этом думать, да и слаба она слишком. Настя – единственный родной человек, и как же тяжко осознавать, что она не нужна дочери. Настолько тяжко, что пожилая женщина просто не думает об этом.
Единственные люди, которые по-настоящему заботятся о Катерине Петровне, вовсе не родственники. Это сторож Тихон и Манюшка, дочь соседа. Эти люди не говорят громких слов, они на деле Катерине Петровне: топят дом, убирают, готовят, работают в саду. Именно эти люди своей жизнью воплощают заповедь Христа о бескорыстной любви к ближнему. И именно они находятся рядом с пожилой женщиной в ее последние минуты.
Когда Катерина Петровна уже при смерти, Тихон посылает Насте телеграмму. Прочтя скупые слова, девушка не сразу понимает, что же именно произошло. Прозрение не было быстрым, но каким же оно было болезненным.
Настя не сразу осознает, что вот так незаметно, в суете, она потеряла самое дорогое. Что стоят все ее выставки, внимание чужих равнодушных людей, если по-настоящему в целом свете ее любила только одинокая старушка-мать. И как жаль, что Настя понимает свои ошибки лишь тогда, когда уже слишком поздно и ничего исправить уже нельзя. Слишком поздно даже для того, чтобы попросить прощения.
Англія й англійці добре проглядаються також у системі виховання й утворення. Її вплив довівся випробувати Алісі на собі. Що ж Аліса вчила й що вона знає? Учила вона багато чого, а от що вона знає - це ще питання
Аліса міркує про центр Землі: "Це здається, біля чотирьох миль долілиць"
Вона чула про широту й довготу, їй дуже подобалися ці слова. Але Аліса не мала поняття про те, що вони означають. Подобалися їй і інші розумні слова: "Вилажу - а люди долілиць головою! Як їх там кличуть, Антипатії, здається"
Аліса вивчала математику, але коли стала перевіряти свої знання, то вийшло, що "четирежди п'ять - дванадцять, четирежди шість - тринадцять"
Географію Аліса теж учила: "Лондон - столиця Парижа, а Париж - столиця Рима, а Рим"
Вона дивилася латинську граматику, що належала братові, але крім звертання: "ПРО, Миша!" - нічого не зрозуміла. І підручник французького вона дивилася й навіть запам'ятала першу фразу: "Де моя кішка?"
Аліса пишалася своїм знанням історії - вона адже чула про Вільгельма Завойовнику
А ще вона вчила багато віршів (деякі з них можна прочитати в класі вголос - "Тато Вільям", "Ішов я садом один раз"). Але от дивна справа: коли вона спробувала їх декламувати, то Гусениця, а потім Черепаха Квази й Грифон в один голос заявили, що її читання просто "жахлива дурниця", "дурниця" і "тарабарщина". Аліса й сама почувала що "слова вийшли дуже дивні".
Який же висновок випливає з історії Алісиного утворення? Її многому вчили, але толком вона нічого не знає. По суті справи, її утворення - це пародія на теперішнє утворення. Пародіюється й коло дитячого читання. Пародія все ставить на свої місця, усьому називає його ціну
Додатковий штрих у характеристику системи утворення й виховання вносить оповідання Черепахи Квази й Грифона про те, як учили їх. Чи багато відмінностей у їхньому утворенні від того, що одержала Аліса? По суті, вони вивчали ті самі науки (тільки називаються вони по-різному), учили схожі вірші й співали схожі пісні
Що ж виходить?
Утворення претендувало бути серйозним ("ходили в школу щодня") і всебічним (чому тільки не навчали!), а насправді виливалося в "верхоглядство". Хоча вчити в Країні Чудес любили й ще любили "розпоряджатися". "Тільки й роблять, що змушують читати. Можна подумати, що я в школі", - обурювалася Аліса. Тобто примус для неї не новина, хоча вона й намагається пручатися. Але все-таки зрештою здається - "слухняно встала й почала читати". Наказ і відповідна слухняність - прикмети школи. Тільки чи казкової?
Ми вже багато сказали про те, як улаштована Країна Чудес. А тепер уважніше придивимося до її мешканцям
Країна Чудес і її мешканців. Які вони?
Назвемо головних персон, з якими зустрілася Аліса, і позначимо їхні характери. Сама головна в Країні Чудес Корольова (згадаємо, що ми про неї вже сказали раніше).
У статті "Аліса на сцені" Керролл писав: "Я уявляю собі Червову Корольову втіленням невтримної пристрасті - безглуздої й безглуздої люті". Саме такий ми й побачили неї в казці. Перечитаємо або перекажемо перші сторінки глави "Королівський крокет" і оборотний особлива увага на мовлення Королеви
Як вона говорить і якими жестами, мімікою супроводжує своє мовлення? Взагалі-Те вона й не намагалася говорити. Королева "заволала у весь голос", "суворо запитала", "роздратовано мотнувши головою", "почервоніла з люті", "крикнула голосним пронизливим голосом", потім знову "заволала". Примітно, що всі ці крики на малому просторі тексту. Чи можна, послухавши Корольову, говорити про її врівноваженість, вивіреність її слів, поводження, дій? Вона непередбачена, і це аномалія для державної персони
А як же інші персони? Які вони?
Уразливі. Скільки праці коштувало Алісі, щоб умилостивити Миша (глава "Море зліз"). А вона ще й роздратовано нарікає Алісі: "Цього просто не винести, бовтаєш якусь дурницю".
Зарозумілі. Гусениця - Алісі: "Ти у своєму розумі?"; "Тебе!" - повторила Гусениця із презирством, - а хто ти така?"; "Не знаю, - відрізала Гусениця". А Аліса на її брутальність: "Якщо ви не заперечуєте, пані".
"Ще б, - презирливо струснув головою Болванщик, - грубіян і плутаник". Такий же Березневий Заєць: "Набридли мені ці розмови".
Алісу постійно соромлять, докоряють, обвинувачують у невмінні поводитися. Соня: "Якщо ти не вмієш поводитися, доказуй сама". Черепаха Квази й Грифон: "Соромилася б про такі прості речі запитувати", "не заперечуй". Вони без кінця сперечаються, і найчастіше не в справі: "Кат, Король і Корольова галасливо сперечалися; кожний кричав своє, не слухаючи іншого".
Дратівливість - звичайний стан дуже багатьох у Країні Чудес
Тут люблять повчати - навіть ті, хто постійно демонструє власну дурість. Герцогиня на кожному кроці повторює: "А мораль звідси така" Грифон і Черепаха Квази тільки й робили, що виховували Алісу, називаючи її при цьому "дурної" і "дурочкой".
Жизнь человека настолько стремительна и наполнена событиями, что порой забываешь, что в жизни самое важное, а что все же второстепенное. Именно это и происходит с Настей, героиней рассказа Паустовского «Телеграмма».
Хотя весь сюжет разворачивается вокруг ее имени, с самой Настей мы знакомимся уже во второй половине рассказа. Настя родилась и выросла в глухом селе Заборье. Видно, девушке очень наскучила и родная деревня, и все, что с нею связано, потому что в деревню она не приезжает годами.
Жизнь не стоит на месте, Настя полностью погружается в новую жизнь, работает секретарем в Союзе Художников. Ей кажется, что она делает важное и нужное дело, работая с бумагами, организуя выставки. Ей важно чувство собственной значимости, нравится, когда ее называют по имени-отчеству.
По-своему Настя старается во всех своих проявлениях быть человеком ответственным. На работе Настю уважают, и ей кажется, что и свой дочерний долг она тоже исполняет хорошо. Она каждый месяц отсылает старушке-матери в деревню двести рублей. Это и выглядит именно, как возвращение долга – сухо и формально, просто деньги, никакого письма, никакого тепла.
Это настолько противоестественно и бездушно, что мать Насти, Катерина Петровна, не верит, что деньги – это и все, что дочь просто забыла о ней. Она просто не может об этом думать, да и слаба она слишком. Настя – единственный родной человек, и как же тяжко осознавать, что она не нужна дочери. Настолько тяжко, что пожилая женщина просто не думает об этом.
Единственные люди, которые по-настоящему заботятся о Катерине Петровне, вовсе не родственники. Это сторож Тихон и Манюшка, дочь соседа. Эти люди не говорят громких слов, они на деле Катерине Петровне: топят дом, убирают, готовят, работают в саду. Именно эти люди своей жизнью воплощают заповедь Христа о бескорыстной любви к ближнему. И именно они находятся рядом с пожилой женщиной в ее последние минуты.
Когда Катерина Петровна уже при смерти, Тихон посылает Насте телеграмму. Прочтя скупые слова, девушка не сразу понимает, что же именно произошло. Прозрение не было быстрым, но каким же оно было болезненным.
Настя не сразу осознает, что вот так незаметно, в суете, она потеряла самое дорогое. Что стоят все ее выставки, внимание чужих равнодушных людей, если по-настоящему в целом свете ее любила только одинокая старушка-мать. И как жаль, что Настя понимает свои ошибки лишь тогда, когда уже слишком поздно и ничего исправить уже нельзя. Слишком поздно даже для того, чтобы попросить прощения.
Бо усе в цьому суді перевернено з ніг на голову
Объяснение:
Англія й англійці добре проглядаються також у системі виховання й утворення. Її вплив довівся випробувати Алісі на собі. Що ж Аліса вчила й що вона знає? Учила вона багато чого, а от що вона знає - це ще питання
Аліса міркує про центр Землі: "Це здається, біля чотирьох миль долілиць"
Вона чула про широту й довготу, їй дуже подобалися ці слова. Але Аліса не мала поняття про те, що вони означають. Подобалися їй і інші розумні слова: "Вилажу - а люди долілиць головою! Як їх там кличуть, Антипатії, здається"
Аліса вивчала математику, але коли стала перевіряти свої знання, то вийшло, що "четирежди п'ять - дванадцять, четирежди шість - тринадцять"
Географію Аліса теж учила: "Лондон - столиця Парижа, а Париж - столиця Рима, а Рим"
Вона дивилася латинську граматику, що належала братові, але крім звертання: "ПРО, Миша!" - нічого не зрозуміла. І підручник французького вона дивилася й навіть запам'ятала першу фразу: "Де моя кішка?"
Аліса пишалася своїм знанням історії - вона адже чула про Вільгельма Завойовнику
А ще вона вчила багато віршів (деякі з них можна прочитати в класі вголос - "Тато Вільям", "Ішов я садом один раз"). Але от дивна справа: коли вона спробувала їх декламувати, то Гусениця, а потім Черепаха Квази й Грифон в один голос заявили, що її читання просто "жахлива дурниця", "дурниця" і "тарабарщина". Аліса й сама почувала що "слова вийшли дуже дивні".
Який же висновок випливає з історії Алісиного утворення? Її многому вчили, але толком вона нічого не знає. По суті справи, її утворення - це пародія на теперішнє утворення. Пародіюється й коло дитячого читання. Пародія все ставить на свої місця, усьому називає його ціну
Додатковий штрих у характеристику системи утворення й виховання вносить оповідання Черепахи Квази й Грифона про те, як учили їх. Чи багато відмінностей у їхньому утворенні від того, що одержала Аліса? По суті, вони вивчали ті самі науки (тільки називаються вони по-різному), учили схожі вірші й співали схожі пісні
Що ж виходить?
Утворення претендувало бути серйозним ("ходили в школу щодня") і всебічним (чому тільки не навчали!), а насправді виливалося в "верхоглядство". Хоча вчити в Країні Чудес любили й ще любили "розпоряджатися". "Тільки й роблять, що змушують читати. Можна подумати, що я в школі", - обурювалася Аліса. Тобто примус для неї не новина, хоча вона й намагається пручатися. Але все-таки зрештою здається - "слухняно встала й почала читати". Наказ і відповідна слухняність - прикмети школи. Тільки чи казкової?
Ми вже багато сказали про те, як улаштована Країна Чудес. А тепер уважніше придивимося до її мешканцям
Країна Чудес і її мешканців. Які вони?
Назвемо головних персон, з якими зустрілася Аліса, і позначимо їхні характери. Сама головна в Країні Чудес Корольова (згадаємо, що ми про неї вже сказали раніше).
У статті "Аліса на сцені" Керролл писав: "Я уявляю собі Червову Корольову втіленням невтримної пристрасті - безглуздої й безглуздої люті". Саме такий ми й побачили неї в казці. Перечитаємо або перекажемо перші сторінки глави "Королівський крокет" і оборотний особлива увага на мовлення Королеви
Як вона говорить і якими жестами, мімікою супроводжує своє мовлення? Взагалі-Те вона й не намагалася говорити. Королева "заволала у весь голос", "суворо запитала", "роздратовано мотнувши головою", "почервоніла з люті", "крикнула голосним пронизливим голосом", потім знову "заволала". Примітно, що всі ці крики на малому просторі тексту. Чи можна, послухавши Корольову, говорити про її врівноваженість, вивіреність її слів, поводження, дій? Вона непередбачена, і це аномалія для державної персони
А як же інші персони? Які вони?
Уразливі. Скільки праці коштувало Алісі, щоб умилостивити Миша (глава "Море зліз"). А вона ще й роздратовано нарікає Алісі: "Цього просто не винести, бовтаєш якусь дурницю".
Зарозумілі. Гусениця - Алісі: "Ти у своєму розумі?"; "Тебе!" - повторила Гусениця із презирством, - а хто ти така?"; "Не знаю, - відрізала Гусениця". А Аліса на її брутальність: "Якщо ви не заперечуєте, пані".
"Ще б, - презирливо струснув головою Болванщик, - грубіян і плутаник". Такий же Березневий Заєць: "Набридли мені ці розмови".
Алісу постійно соромлять, докоряють, обвинувачують у невмінні поводитися. Соня: "Якщо ти не вмієш поводитися, доказуй сама". Черепаха Квази й Грифон: "Соромилася б про такі прості речі запитувати", "не заперечуй". Вони без кінця сперечаються, і найчастіше не в справі: "Кат, Король і Корольова галасливо сперечалися; кожний кричав своє, не слухаючи іншого".
Дратівливість - звичайний стан дуже багатьох у Країні Чудес
Тут люблять повчати - навіть ті, хто постійно демонструє власну дурість. Герцогиня на кожному кроці повторює: "А мораль звідси така" Грифон і Черепаха Квази тільки й робили, що виховували Алісу, називаючи її при цьому "дурної" і "дурочкой".
"Країна Чудес - це те, що ми є"