Іван Карпенко-Карий – український письменник, драматург, актор, являється автором багатьох творів, одним із яких є – п’єса “Сто тисяч”. Навіть із самої назви, можна зрозуміти про що буде розповідатися.
Тому я хочу розповісти вам, про те що відбувалося у цьому творі, про головну думку яку автор намагався донести читачам і про те що, деяка частина людей на даний момент, гроші цінить більше ніж людське життя.
Головним героєм твору є Герасим Никидимович Калитка. Це дуже жадібний та скупий чоловік, якому гроші та земля важливішіза рідних. Одного дня коли його жінка попросила взяти коня, щоб з’їздити до церкви, він відмовив їй, і сказав щоб йшла пішки, тому що кінь працює 6 днів в тиждень, а сьогодні неділя, тож він повинен відпочивати, щоб в робочі дні приносив більший прибуток.
Одного разу до Калитки прийшов невідомий йому чоловік, який запропонував сто тисяч фальшивих грошей за п’ять справжніх. Звісно Герасим погодився на цю пропозицію. Никидимович робив все як говорив єврей, навіть йому прийшлося обманювати свого сина заради грошей. Він настільки жадібний, що затянув у цю аферу навіть свого кума – Савку. Єврей його обманув,
він дав йому не просто фальшиві гроші, а звичайнісінькі папірці.
Після цього Калитка обанкротився і вирішив покінчити з життям. Він взяв мотузку та пішов у ліс. Але спроба повіситись, виявилася невдалою, тому, що одному чоловікові удалося цьому запобігти.
Після цього він ще й зрадів, тому, що помилкова віддав єврею не п’ять тисяч, а три. Але не дивлячись на це, невідомий все рівно вийшов у плюс.
Але не дивлячись на те, що Герасим хотів проміняти гроші на своє життя, я позитивно ставлюся до цього твору, тому, що ця п’єса є трагікомедією, яка поєднує в собі трагічну подію з життя головного персонажу та висміювання його глядачами. Ця трагікомедія є повчальною, тому не слід сприймати це близько до душі, а просто не бути як Калитка та не повторювати його помилок.
Тому, якщо ви не хочете закінчити, як Калитка, то слід розуміти, що гроші це і є ті самі звичайнісінькі папірці, за які не можна купити справжнє щастя.
Можна зробити висновок, що Герасимові гроші та земля важливіші не просто за своїх рідних та близьких, а навіть за своє життя. Отже, автор ніби висміює, а проте серйозно попереджає нас про небезпеку брудних грошей, які калічать душі людей, іноді змушують покінчувати з життям, спотворюючи моральні основи, від яких залежить здоров’я нації.
0,0(0 оценок)
Ответ:
19.02.2020 06:36
Характеристика Ленского
Владимир Ленский – молодой помещик 18-ти лет, некоторое время проживавший в Германии и вернувшийся на родину ученым, поэтом, с вольнолюбивыми мечтами. Он уже смотрел на мир по –другому, по – европейски… Он верил во что-то светлое, одухотворенное… Он писал стихи о любви, прославляя, возвышая ее. Его творения смог по достоинству оценить скучающий Онегин, проживающий по соседству, и познакомившийся с Ленским недавно.
Ленский богат, хорош собою. Его везде принимали как потенциального жениха. Но Ленский о женитьбе пока не думал, он был сильно увлечен своим творчеством и ему очень важно было мнение нового друга Онегина. За последнее время они так сдружились, что стали неразлучными друзьями («от нечего делать»).
Любовной музой молодого поэта была Ольга Ларина, соседка, подружка детства, они вместе росли, и их родители еще тогда повенчали их.
Характеристика Ольги Лариной
Молодая девушка, красивая, скромная, невинная. Всегда послушна, весела. У Ольги голубые глаза и красивая улыбка, густые, вьющиеся волосы, нежный голос, стройная фигура. Она младшая сестра Татьяны и полная ей противоположность.
Характеристика Татьяны Лариной
Татьяна старшая сестра Ольги и ее полная противоположность. Если Ольга красива, весела, свежа и румяна, то Татьяна – бледна, молчалива, печальна, дика, боязлива. Она не ласкова, пассивна, казалось бы, безразлична ко всему происходящему: «Играть и прыгать не хотела и часто целый день одна сидела молча у окна».
На самом деле, она не была глупой. Все это время она мечтала…Даже в детстве она мечтала о чем-то, жила в своем волшебном мире, играла, разговаривала со своей единственной куклой. Но потом и это прекратилось, Татьяна была странным, замкнутым и молчаливым ребенком. Когда няня собирала на лугу ребятишек для Татьяны, то та, почему-то не хотела играть в горелки, ей скучны были эти детские игры (забавы). Она казалась как-то не по-детски взрослой. Она любила на балконе встречать рассвет, провожать закат. Любила перемену времен года и очень любила читать романы.
Іван Карпенко-Карий – український письменник, драматург, актор, являється автором багатьох творів, одним із яких є – п’єса “Сто тисяч”. Навіть із самої назви, можна зрозуміти про що буде розповідатися.
Тому я хочу розповісти вам, про те що відбувалося у цьому творі, про головну думку яку автор намагався донести читачам і про те що, деяка частина людей на даний момент, гроші цінить більше ніж людське життя.
Головним героєм твору є Герасим Никидимович Калитка. Це дуже жадібний та скупий чоловік, якому гроші та земля важливішіза рідних. Одного дня коли його жінка попросила взяти коня, щоб з’їздити до церкви, він відмовив їй, і сказав щоб йшла пішки, тому що кінь працює 6 днів в тиждень, а сьогодні неділя, тож він повинен відпочивати, щоб в робочі дні приносив більший прибуток.
Одного разу до Калитки прийшов невідомий йому чоловік, який запропонував сто тисяч фальшивих грошей за п’ять справжніх. Звісно Герасим погодився на цю пропозицію. Никидимович робив все як говорив єврей, навіть йому прийшлося обманювати свого сина заради грошей. Він настільки жадібний, що затянув у цю аферу навіть свого кума – Савку. Єврей його обманув,
він дав йому не просто фальшиві гроші, а звичайнісінькі папірці.
Після цього Калитка обанкротився і вирішив покінчити з життям. Він взяв мотузку та пішов у ліс. Але спроба повіситись, виявилася невдалою, тому, що одному чоловікові удалося цьому запобігти.
Після цього він ще й зрадів, тому, що помилкова віддав єврею не п’ять тисяч, а три. Але не дивлячись на це, невідомий все рівно вийшов у плюс.
Але не дивлячись на те, що Герасим хотів проміняти гроші на своє життя, я позитивно ставлюся до цього твору, тому, що ця п’єса є трагікомедією, яка поєднує в собі трагічну подію з життя головного персонажу та висміювання його глядачами. Ця трагікомедія є повчальною, тому не слід сприймати це близько до душі, а просто не бути як Калитка та не повторювати його помилок.
Тому, якщо ви не хочете закінчити, як Калитка, то слід розуміти, що гроші це і є ті самі звичайнісінькі папірці, за які не можна купити справжнє щастя.
Можна зробити висновок, що Герасимові гроші та земля важливіші не просто за своїх рідних та близьких, а навіть за своє життя. Отже, автор ніби висміює, а проте серйозно попереджає нас про небезпеку брудних грошей, які калічать душі людей, іноді змушують покінчувати з життям, спотворюючи моральні основи, від яких залежить здоров’я нації.
Характеристика Ленского
Владимир Ленский – молодой помещик 18-ти лет, некоторое время проживавший в Германии и вернувшийся на родину ученым, поэтом, с вольнолюбивыми мечтами. Он уже смотрел на мир по –другому, по – европейски… Он верил во что-то светлое, одухотворенное… Он писал стихи о любви, прославляя, возвышая ее. Его творения смог по достоинству оценить скучающий Онегин, проживающий по соседству, и познакомившийся с Ленским недавно.
Ленский богат, хорош собою. Его везде принимали как потенциального жениха. Но Ленский о женитьбе пока не думал, он был сильно увлечен своим творчеством и ему очень важно было мнение нового друга Онегина. За последнее время они так сдружились, что стали неразлучными друзьями («от нечего делать»).
Любовной музой молодого поэта была Ольга Ларина, соседка, подружка детства, они вместе росли, и их родители еще тогда повенчали их.
Характеристика Ольги Лариной
Молодая девушка, красивая, скромная, невинная. Всегда послушна, весела. У Ольги голубые глаза и красивая улыбка, густые, вьющиеся волосы, нежный голос, стройная фигура. Она младшая сестра Татьяны и полная ей противоположность.
Характеристика Татьяны Лариной
Татьяна старшая сестра Ольги и ее полная противоположность. Если Ольга красива, весела, свежа и румяна, то Татьяна – бледна, молчалива, печальна, дика, боязлива. Она не ласкова, пассивна, казалось бы, безразлична ко всему происходящему: «Играть и прыгать не хотела и часто целый день одна сидела молча у окна».
На самом деле, она не была глупой. Все это время она мечтала…Даже в детстве она мечтала о чем-то, жила в своем волшебном мире, играла, разговаривала со своей единственной куклой. Но потом и это прекратилось, Татьяна была странным, замкнутым и молчаливым ребенком. Когда няня собирала на лугу ребятишек для Татьяны, то та, почему-то не хотела играть в горелки, ей скучны были эти детские игры (забавы). Она казалась как-то не по-детски взрослой. Она любила на балконе встречать рассвет, провожать закат. Любила перемену времен года и очень любила читать романы.