ЖАЙВОРОНОК — символ єдності Землі й Неба; він — співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на сповідь.
Б.Л.Пастернак написал своё стихотворение "Как бронзовой золой жаровень..." в 1912 году. Это стихотворение о природе, о ее постоянном изменении: небо бесконечно, время тоже движется бесконечно. Поэт пишет, что "сад держит ...небо пред собой", а тополь "завесил лунную межу". Образы сада, яблони напоминают нам тот райский сад, куда попали Адам и Ева. Голос лирического героя сливается с голосом самого автора. Герою не спится, он вышел в ночной сад и наблюдает за всем, что его окружает. В этом и кроется главная мысль стихотворения - в изменчивости всего, автор восхищается миром, его красотой.
хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує
хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського
лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо
першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає
жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься
благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба
розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в
Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на
сповідь.
Голос лирического героя сливается с голосом самого автора. Герою не спится, он вышел в ночной сад и наблюдает за всем, что его окружает. В этом и кроется главная мысль стихотворения - в изменчивости всего, автор восхищается миром, его красотой.