Это стихотворение было написано в ранний период творчества Ахматовой, в 1912 году. Оно стоит особняком среди ранних произведений поэта, потому что здесь впервые отчетливо звучат философские мотивы. Лирическая героиня размышляет о тленности и скоротечности жизни. Однако наряду с грустными, меланхолическими нотами звучат и радостные, оптимистичные:
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.
В этом стихотворении Ахматова использует прием описания внутреннего мира героя через окружающую природу. Умильно мурлыкающий пушистый кот, огонь, загоревшийся на башне лесопильни, отражают ясное и «мудрое» мировосприятие героини, а приметы осени (поникшая гроздь рябины, шуршащие лопухи) — светлую меланхолию и печаль, связанную с осознанием тленности всего сущего. Таким образом, через бытовое и обыденное передаются сложнейшие оттенки психологических переживаний.
Чудовий письменник Рей Бредбері писав, що людський світ зараз такий швидкоплинний, що навіть блискавка на одязі забирає ті останні вільні секунди нашого часу для роздумів, які б могла витратити людина застебаючи гудзик. Це значить те, що у бентежному плині днів і годин, потрібно знаходити хвилини, щоб думати. А вже для цього існує незліченна кількість тем… Наступним кроком, на мій погляд, людина повинна доторкнутись до тієї маревної і нестійкої хмаринки своїх мрій і почати втілювати їх вжиття. А вже осягнувши це мистецтво, людина може змінити в світі абсолютно все! Світ динамічний. Кожний день, кожну годину і хвилину все змінюється. Хтось народжується, а хтось помирає. Деякі люди знаходять сенс життя, а інші навпаки його втрачають. Здавалось, це все таке далеке непідвладне… “І що, – ви скажете, – залежить від самої людини?” А я відповім вам: “Все!” Людина сама обирає – бачити навколо прекрасне, чи знаходити у всьому недоліки; змінювати своє життя, чи лише мріяти, мріяти, мріяти У психології існує цікавий підхід. Він вимагає оцінити ставлення людини до свого життя у той мірі, у якій воно залежить від самої людини, чи від обставин, що її оточують. Ви, напевно, почнете завіряти мене, що це обов’язково повинно бути пов’язане з умовами, у яких живе людина. Тобто, якщо умови сприятливі, то людина більш впевнено себе почуває і буде казати, що вона володіє своїм життям у повній мірі, а ті, хто на життєвому шляху, що не день, то мають незгоди, ті все будуть перекладати на обставини. Я теж спочатку так думала. Але виявилось, що це не так. Двоє моїх знайомих є братами, живуть вони в однакових умовах, спілкуються в одному колі друзів та мають деякі спільні інтереси у житті. Та коли я поставила перед ними це питання відповідно були контрастно протилежними. З цього можна зробити висновок, що світ дає дозвіл людині дійсно бути незалежною від нього, тобто людина є дійсно самостійною у прийнятті рішень і ці рішення є основою її життя.
Цей відступ був використаний для того, щоб підвести вас до наступної моєї думки. Отже ми запевнились, що людина все ж таки владна змінити світ. То що ж може зробити кожен з нас? Для початку змінити себе. Яким чином? Так, дійсно, це важке питання. Та я бачу один з шляхів його розв 'я зування.
Это стихотворение было написано в ранний период творчества Ахматовой, в 1912 году. Оно стоит особняком среди ранних произведений поэта, потому что здесь впервые отчетливо звучат философские мотивы. Лирическая героиня размышляет о тленности и скоротечности жизни. Однако наряду с грустными, меланхолическими нотами звучат и радостные, оптимистичные:
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.
В этом стихотворении Ахматова использует прием описания внутреннего мира героя через окружающую природу. Умильно мурлыкающий пушистый кот, огонь, загоревшийся на башне лесопильни, отражают ясное и «мудрое» мировосприятие героини, а приметы осени (поникшая гроздь рябины, шуршащие лопухи) — светлую меланхолию и печаль, связанную с осознанием тленности всего сущего. Таким образом, через бытовое и обыденное передаются сложнейшие оттенки психологических переживаний.
Чудовий письменник Рей Бредбері писав, що людський світ зараз такий швидкоплинний, що навіть блискавка на одязі забирає ті останні вільні секунди нашого часу для роздумів, які б могла витратити людина застебаючи гудзик. Це значить те, що у бентежному плині днів і годин, потрібно знаходити хвилини, щоб думати. А вже для цього існує незліченна кількість тем… Наступним кроком, на мій погляд, людина повинна доторкнутись до тієї маревної і нестійкої хмаринки своїх мрій і почати втілювати їх вжиття. А вже осягнувши це мистецтво, людина може змінити в світі абсолютно все! Світ динамічний. Кожний день, кожну годину і хвилину все змінюється. Хтось народжується, а хтось помирає. Деякі люди знаходять сенс життя, а інші навпаки його втрачають. Здавалось, це все таке далеке непідвладне… “І що, – ви скажете, – залежить від самої людини?” А я відповім вам: “Все!” Людина сама обирає – бачити навколо прекрасне, чи знаходити у всьому недоліки; змінювати своє життя, чи лише мріяти, мріяти, мріяти У психології існує цікавий підхід. Він вимагає оцінити ставлення людини до свого життя у той мірі, у якій воно залежить від самої людини, чи від обставин, що її оточують. Ви, напевно, почнете завіряти мене, що це обов’язково повинно бути пов’язане з умовами, у яких живе людина. Тобто, якщо умови сприятливі, то людина більш впевнено себе почуває і буде казати, що вона володіє своїм життям у повній мірі, а ті, хто на життєвому шляху, що не день, то мають незгоди, ті все будуть перекладати на обставини. Я теж спочатку так думала. Але виявилось, що це не так. Двоє моїх знайомих є братами, живуть вони в однакових умовах, спілкуються в одному колі друзів та мають деякі спільні інтереси у житті. Та коли я поставила перед ними це питання відповідно були контрастно протилежними. З цього можна зробити висновок, що світ дає дозвіл людині дійсно бути незалежною від нього, тобто людина є дійсно самостійною у прийнятті рішень і ці рішення є основою її життя.
Цей відступ був використаний для того, щоб підвести вас до наступної моєї думки. Отже ми запевнились, що людина все ж таки владна змінити світ. То що ж може зробити кожен з нас? Для початку змінити себе. Яким чином? Так, дійсно, це важке питання. Та я бачу один з шляхів його розв 'я зування.