Пройшло декілька років і Дріп вирішив приїхати до батька. Приїхавши він розпитував у тата "чи є та крамниця, як в дитинстві?"
Він відповів Джіпу що коли він проходив на тій вулиці вона була. Після цих слів хлопець зірвався та побіг на ту вулицю на якій раніше була крамниця. Підійшовши побачив як якийсь чоловік стоїть з дитиною, а він плаче та благає тата зайти в крамницю та купити щось. Але тільки вони зайшли продавець сказав їм що тут зачинено.! Джіп почав сомніватися чи зможе він зайти, але після цієї думки з крамниці визернув продавець та спитав:
-Джіпе, це ти?
Він стоїть дивиться на продавця та сказав :
-Звідки ви мене знаєте..?
Старенький продавець запросив його та розповів як він з батьком десять років назад приходили сюди. Розмовляли вони дуже довго, Джіп сказав що в нього ще досі є ті кульки, та дістав їх.
-Я завжди згадую вас та крамницю коли мені погано або сумно, и одразу мій настрій піднімається.
-Якщо ти будешь вірити в чудеса ти ніколи не будеш сумний. Після цих слів крамниця зникла, як багато років тому...
Сказы Бажова П. П. учат уважать труд, трудолюбие, мастерство. Герои сказа - люди порядочные и трудолюбивые, они стараются стать подлинными мастерами, настоящими знатоками своего дела. И ещё сказы писателя учат любви к своей малой родине, тому, что самое дорогое - это всё, что связано с твоим детством, родными и близкими тебе людьми, родным селом. И каким бы ни было прекрасным чужое, как, например, богатства Медной горы, оно никогда не принесёт тебе радости и счастья.
И Паустовского
Делай добро – и оно к тебе вернется, делаешь зло – жди расплаты. В жизни все взаимосвязано. Наверно, рассказ Паустовского «Заячьи лапы» — именно об этом: о взаимосвязи всего живого, о важности в жизни любви и сострадания. Из рассказа Паустовского становится понятно, что, по сути, люди не такие уж и черствые существа. Сколько их, добрых и сострадательных людейи бабка Анисья, которая посоветовала Ване идти в город, и сердитый аптекарь, который дал-таки деду Лариону адрес врача, и сам Карл Петрович… Вроде бы, небольшое дело – зайца , а как много людей стали чуточку добрее, чуточку сострадательнее. «Заяц не продажный, живая душа», — говорит дед Ларион, и это чистая правда. Рассказ заставляет читателя задуматься об истинных ценностях, стать добрее друг к другу и всему живому.
Пройшло декілька років і Дріп вирішив приїхати до батька. Приїхавши він розпитував у тата "чи є та крамниця, як в дитинстві?"
Він відповів Джіпу що коли він проходив на тій вулиці вона була. Після цих слів хлопець зірвався та побіг на ту вулицю на якій раніше була крамниця. Підійшовши побачив як якийсь чоловік стоїть з дитиною, а він плаче та благає тата зайти в крамницю та купити щось. Але тільки вони зайшли продавець сказав їм що тут зачинено.! Джіп почав сомніватися чи зможе він зайти, але після цієї думки з крамниці визернув продавець та спитав:
-Джіпе, це ти?
Він стоїть дивиться на продавця та сказав :
-Звідки ви мене знаєте..?
Старенький продавець запросив його та розповів як він з батьком десять років назад приходили сюди. Розмовляли вони дуже довго, Джіп сказав що в нього ще досі є ті кульки, та дістав їх.
-Я завжди згадую вас та крамницю коли мені погано або сумно, и одразу мій настрій піднімається.
-Якщо ти будешь вірити в чудеса ти ніколи не будеш сумний. Після цих слів крамниця зникла, як багато років тому...
Сказы Бажова П. П. учат уважать труд, трудолюбие, мастерство. Герои сказа - люди порядочные и трудолюбивые, они стараются стать подлинными мастерами, настоящими знатоками своего дела. И ещё сказы писателя учат любви к своей малой родине, тому, что самое дорогое - это всё, что связано с твоим детством, родными и близкими тебе людьми, родным селом. И каким бы ни было прекрасным чужое, как, например, богатства Медной горы, оно никогда не принесёт тебе радости и счастья.
И Паустовского
Делай добро – и оно к тебе вернется, делаешь зло – жди расплаты. В жизни все взаимосвязано. Наверно, рассказ Паустовского «Заячьи лапы» — именно об этом: о взаимосвязи всего живого, о важности в жизни любви и сострадания. Из рассказа Паустовского становится понятно, что, по сути, люди не такие уж и черствые существа. Сколько их, добрых и сострадательных людейи бабка Анисья, которая посоветовала Ване идти в город, и сердитый аптекарь, который дал-таки деду Лариону адрес врача, и сам Карл Петрович… Вроде бы, небольшое дело – зайца , а как много людей стали чуточку добрее, чуточку сострадательнее. «Заяц не продажный, живая душа», — говорит дед Ларион, и это чистая правда. Рассказ заставляет читателя задуматься об истинных ценностях, стать добрее друг к другу и всему живому.