Образ Джорджа Плейтена яскраво виявляється в зіставленні з іншим персонажем Плейтен і Тревіліян були однолітками. Вони разом жили на планеті Земля, спілкувалися, брали участь у дитячих розвагах, товаришували. Проте іхні батьки посідали різне місце в «диференційованому» суспільстві майбутнього. Батько Джорджа був трубоукладачем, а Тревіліян-старший був металургом на іншій планеті. Коли він повернувся на Землю, то мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. Однак Джордж любив свого батька, вступив у бійку, захищаючи його ім'я. Тревіліян хотів наслідувати свого батька, але лише для того, щоб посісти вище місце в суспільстві. Джордж хотів бути програмістом, змалку відчувши потяг до знань. Для нього не мав значення матеріальний чи соціальний розрахунок, як для Тревіліяна, котрий хотів стати металургом, щоб потрапити на іншу планету-Новію.Однак мрії героїв не здійснилися. Тревіліян, який отримав знання за до старого апарата, відстав від інших. Оскільки він і гадки не мав про те, що можна самостійнощось прочитати, удосконалитися, то цілком зрозуміло, що він ніколи не досягне своеї мети. На відміну від нього, Джордж, котрого відправили в «інтернат для недоумків», не змирився зі своею долею. Він ще більше переконався у своему покликанні, а головне— збагнув, шщо людина має навчитися сама добувати знання, самостійно мислити: лише так можна керувати новітніми машинами й самим ходом технічного прогресу, а не залежати від них. Автор протиставляє не лише ставлення героїв до знань, освіти, але іхні моральні якості. Джордж Плейтен був людяним, морально стійким. Він хвилювався за своїх батьків, боявся осоромити іх. Він мав не лише талант, а й почуття гідності, внутрішньої свободи, цілеспрямованість. Тревіліян із дитинства звик, щоб за нього все вирішували інші. Він обрав найлегший шлях у житті, дбаючи лише про матеріальні блага та свій соцальний статус. Його воля повністю підкорена панівній системі. Він здатний на зраду колишнього товариша, відчувши, що той не такий, як усі.
Герой поэмы – василий теркин, находится на фронте. для него это уже вторая война, впервые он попал на фронт во время финской войны. теркин вспоминает, как с отрядом они проходили через деревню, где жил их командир. жена командира накормила солдат. наутро деревня осталась в плену, а отряд ушел. затем теркин рассказывает о переправе через реку. по плотам ведется огонь противника. теркин оставшемуся взводу переправиться на другой берег. однажды теркин налаживал связь. в укрытии он обнаружил офицера, убил его, но сам получил ранение. танкисты доставляют героя в медицинскую часть. выйдя оттуда, теркин присоединяется к своей роте. теркин берет у танкистов гармонь и играет сначала грустную, а потом задорную мелодию. танкисты оставляют гармонь в подарок герою поэмы. потом василий теркин сражается с немцем в рукопашной схватке и побеждает. из разведки он доставляет к командованию языка. весной у теркина получается сбить самолет из винтовки, за это он награждается орденом. в бое за одно село теркин получает тяжелое ранение. после госпиталя вновь возвращение в роту, а там оказывается есть новый теркин по имени иван. они даже поспорили между собой, но старшина сообщает, что у каждой роты будет свой теркин. начинается наступление войск, теркин проходит через свое родное, уже освобожденное село. впереди дорога на берлин. уже на территории германии описывается баня, солдаты парятся, среди них выделяется солдат-весь в шрамах, говорливый. про него говорят – как теркин.
