Сразмаху сергей наскочил на ворота, но мгновенно не подумал, а скорее инстинктивно почувствовал, что здесь дороги нет. между каменной стеной и растущими вдоль нее кипарисами была узкая темная лазейка. не раздумывая, подчиняясь одному чувству страха, сергей, нагнувшись, юркнул в нее и побежал вдоль стены. острые иглы кипарисов, густо и едко пахнувших смолой, хлестали его по лицу. он спотыкался о корни, падал, разбивая себе в кровь руки, но тотчас же вставал, не замечая даже боли, и опять бежал вперед, согнувшись почти вдвое, не слыша своего крика. арто кинулся следом за ним. так бежал он по узкому коридору, образованному с одной стороны высокой стеной, с другой - тесным строем кипарисов, бежал, точно маленький обезумевший от ужаса зверек, попавший в бесконечную западню. во рту у него пересохло, и каждое дыхание кололо в груди тысячью иголок. топот дворника доносился то справа, то слева, и потерявший голову мальчик бросался то вперед, то назад, несколько раз пробегая мимо ворот и опять ныряя в темную, тесную лазейку. наконец сергей выбился из сил. сквозь дикий ужас им стала постепенно овладевать холодная, вялая тоска, тупое равнодушие ко всякой опасности. он сел под дерево, прижался к его стволу изнемогшим от усталости телом и зажмурил глаза. все ближе и ближе хрустел песок под грузными шагами врага. арто тихо подвизгивал, уткнув морду в колени сергея. в двух шагах от мальчика зашумели ветви, раздвигаемые руками. сергей бессознательно поднял глаза кверху и вдруг, охваченный невероятною радостью, вскочил одним толчком на ноги. он только теперь заметил, что стена напротив того места, где он сидел, была низкая, не более полутора аршин. правда, верх ее был утыкан вмазанными в известку бутылочными осколками, но сергей не задумался над этим. мигом схватил он поперек туловища арто и поставил его передними лапами на стену. умный пес отлично понял его. он быстро вскарабкался на стену, замахал хвостом и победно залаял. следом за ним очутился на стене и сергей, как раз в то время, когда из расступившихся ветвей кипарисов выглянула большая темная фигура. два гибких, ловких тела - собаки и мальчика - быстро и мягко прыгнули вниз на дорогу. вслед им понеслась, подобно грязному потоку, скверная, свирепая ругань.
Чи властиві риси вдачі Мухи й Бджоли людям? Звичайно ж, так. Усі люди різні: кожен має свої вади й переваги. Мабуть, тим світ і цікавий.
Кожна культурна й освічена людина прагне досконалості, тому постійно працює над собою, вчиться на помилках. Байки теж навчають бачити у тваринах людські недоліки, а отже, й уникати їх. Наділення тварин, рослин, предметів і явищ рисами людського характеру називається алегорією Отже, байка мас алегоричний зміст, що є однією з основних ознак цього літературного жанру.
Також однією з прикмет байки є наявність смішного, комічного, а саме – гумору чи сатири. Про те, чим гумор відрізняється від сатири, уже йшлося у вступній статті цього розділу. Нагадаємо лише визначення цих понять.
Сатира – особливий б художнього відображення дійсності, який полягає в різкому висміюванні негативного. Отже, твори викривального характеру називають сатиричними. А гумор – це відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Саме цим гумор відрізняється від сатири.
Чи властиві риси вдачі Мухи й Бджоли людям? Звичайно ж, так. Усі люди різні: кожен має свої вади й переваги. Мабуть, тим світ і цікавий.
Кожна культурна й освічена людина прагне досконалості, тому постійно працює над собою, вчиться на помилках. Байки теж навчають бачити у тваринах людські недоліки, а отже, й уникати їх. Наділення тварин, рослин, предметів і явищ рисами людського характеру називається алегорією Отже, байка мас алегоричний зміст, що є однією з основних ознак цього літературного жанру.
Також однією з прикмет байки є наявність смішного, комічного, а саме – гумору чи сатири. Про те, чим гумор відрізняється від сатири, уже йшлося у вступній статті цього розділу. Нагадаємо лише визначення цих понять.
Сатира – особливий б художнього відображення дійсності, який полягає в різкому висміюванні негативного. Отже, твори викривального характеру називають сатиричними. А гумор – це відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Саме цим гумор відрізняється від сатири.