В нашей стране установлен памятник литературному герою А. Т. Твардовского — бойцу Василию Теркину. Мне кажется, что данный герой заслужил эту честь по праву. Вместе с тем памятник, можно считать, поставлен всем тем, кто любил свою страну и не жалел в годы Великой Отечественной войны своей крови и ценой жизни приближал победу. В библиотеке, куда я пришел, чтобы взять поэму, мне досталось очень интересное издание: вместе с текстом были помещены письма читателей “Василия Теркина” с 1942 по 1970 год и ответ читателям “Как был написан "Василий Теркин"”. И я понял, что поэма Твардовского была действительно народной, вернее солдатской, поэмой. По воспоминаниям Солженицына, солдаты его батареи из многих книг предпочитали больше всего ее да “Войну и мир” Толстого. Я же хочу остановиться, прежде всего, на том, что мне лично больше всего нравится в поэме и ее герое. А больше всего мне нравится в произведении Александра Трифоновича язык — легкий, образный, народный. Стихи его запоминаются сами. По душе необычность книги, то, что она как бы без начала и конца. Словно ты вновь встретился со старым другом, которого тебе представлять не надо, а потом расстался с ним. Что же, это жизнь... И то, что автор предлагает:
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з до матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Збірки: «На крилах пісень» (1893) «Думи і мрії» (1899) «Відгуки» (1902) Інші твори: перший вірш «Надія» (1880) вірші «Конвалія» і «Сафо» поезія «Contra spem spero!» (1890) драма «Блакитна троянда» (1896) драматичну поему «Одержима» (1901) драматична поемі «Кассандра» (1907) драма «Руфін і Прісцілла» драматична поема «Бояриня» поема «Оргія» драма «Камінний господар» драма «Лісова пісня» оповідання «Така її доля»і «Святий вечір» казки «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик» повісті «Жаль» і «Приязнь» передсмертна повість «Екбаль Ганем»
Вместе с тем памятник, можно считать, поставлен всем тем, кто любил свою страну и не жалел в годы Великой Отечественной войны своей крови и ценой жизни приближал победу.
В библиотеке, куда я пришел, чтобы взять поэму, мне досталось очень интересное издание: вместе с текстом были помещены письма читателей “Василия Теркина” с 1942 по 1970 год и ответ читателям “Как был написан "Василий Теркин"”. И я понял, что поэма Твардовского была действительно народной, вернее солдатской, поэмой. По воспоминаниям Солженицына, солдаты его батареи из многих книг предпочитали больше всего ее да “Войну и мир” Толстого.
Я же хочу остановиться, прежде всего, на том, что мне лично больше всего нравится в поэме и ее герое.
А больше всего мне нравится в произведении Александра Трифоновича язык — легкий, образный, народный. Стихи его запоминаются сами. По душе необычность книги, то, что она как бы без начала и конца. Словно ты вновь встретился со старым другом, которого тебе представлять не надо, а потом расстался с ним. Что же, это жизнь... И то, что автор предлагает:
Объяснение:
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з до матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Збірки: «На крилах пісень» (1893) «Думи і мрії» (1899) «Відгуки» (1902) Інші твори: перший вірш «Надія» (1880) вірші «Конвалія» і «Сафо» поезія «Contra spem spero!» (1890) драма «Блакитна троянда» (1896) драматичну поему «Одержима» (1901) драматична поемі «Кассандра» (1907) драма «Руфін і Прісцілла» драматична поема «Бояриня» поема «Оргія» драма «Камінний господар» драма «Лісова пісня» оповідання «Така її доля»і «Святий вечір» казки «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик» повісті «Жаль» і «Приязнь» передсмертна повість «Екбаль Ганем»