Каким чувством проникнуто стихотворение? Приведите примеры из текста. Станет тебе горько,
Станет грустно ль,
Затоскует сердце под дождем, –
Знаешь что? Давай поедем в Суздаль!
Вот увидишь: в сказку попадем!
В Суздале предстанет нам воочию,
Как Иван-царевичам жилось…
Куполов цветное узорочье
Там по небу солнцем разлилось.
Каждый храм — как шапка Мономаха, Над рекой — крутой зеленый вал.
С удалью, с талантом и размахом Русский мастер Суздаль создавал.
Крепостные стены. Колокольни.
Воронье над башнями кружит.
Шишаки на башнях – точно копья,
Точно копия лихих дружин.
Может, Илья Муромец с Добрыней
Там еще живут, Не удивлюсь!
В Суздале во всем сквозит доныне Молодая, заревая Русь.
Пусть она порой жила без хлеба,
Но зато задор у ней таков,
Что до края закидала небо
Шапками червонных куполов!
Крепко деды землю защищали,
Сберегли и честь свою и речь
И навек потомкам завещали
Золотую родину беречь!
Суздаль – это узел в русских судьбах.
Город сей преславен и пригож.
Кажется: не повидаешь Суздаль –
И российской сути не поймешь!

Описывая тяжёлую и трагическую судьбу героя, автор пытается вызвать сочувствие к ближнем и призывает любить окружающих нас людей, независимо от их внешнего вида ( не похожих на других). Юшка тяжело болел туберкулёзом, поэтому походил на худенького старичка. Юшка думал, что дети смеются над ним, потому что по другому не умеют выражать свою любовь, а взрослые попросту ничем не отличались от глупых детей.  Однажды, как обычно, к нему на улице пристал прохожий, стал оскорблять. И Юшка впервые в жизни дал тому отпор, сказал, раз уж он родился, значит нужен всему свету. Прохожий разозлился, толкнул Юшку, тот упал и больше уже не поднялся.
Лишь после смерти Юшки, окружающие узнали, что все заработанные деньги перечислял в приют. 
Так Юшка, страдая от злости окружающих, остался выше всего этого, прожил свою жизнь достойнее многих, считавших себя совершенством.

У багатьох своїх поезіях торкається Тарас Шевченко і теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.

Наприклад, у поезії «Над Дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. Як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але Тарас Шевченко надає явору такого вміння. Ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.

Неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. Наприклад, поезія «Причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. Опис бурі надзвичайно майстерний. Могутній Дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. Місяць зблід, колихаю- чись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. Чутно крик сичів та скрип ясеня.

Коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.

Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна». Із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмо­ву. Перед читачем постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях Дніпра.

Отже, картини рідної природи були невід’ємною частиною твор­чості Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.

II  варіант

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка відомо у нашій країні всім — і маленьким, і дорослим. Це один з найвидатніших поетів України. Його вірші ми вивчаємо в школі, багато з них покладено на музику. У своїх творах Шевченко писав про любов до Батьківщини, про козацьку долю, про пригнічення кріпаків і сваволю панів, про люд­ську радість та горе. В багатьох віршах поет оспівує красу рідного краю.

З великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкрайні степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітерець у коми­шах, сині дніпрові хвилі.

А над самою водою Верба похилилась;

Аж по воді розіслала Зелені віти...

Природа перетворюється на наших очах, і починає здаватися, що поринаєш у чудову, чарівну казку. Дерева, стави, звірі і птахи оживають і звертаються до нас людською мовою:

Явор каже: Похилюся Та в Дніпрові скупаюся.

Шевченко часто порівнює у своїх віршах людей з природою. Калина з лозою виступають у нього як дівчатка, явір уподоблюєть- ся козакові:

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився.

Через образи природи автор розкриває риси характеру, думки, долі людських персонажів.

Читаючи вірші Шевченка, ми вчимося краще розуміти приро­ду, любити

Подробнее: ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЯК СПІВЕЦЬ РІДНОЇ ПРИРОДИ - 5 клас <!--if(Українська мова та література)-->- Українська мова та література<!--endif--> - Сочинения | ЕГЭ http://allcompositions.at.ua/publ/18-1-0-1198#ixzz43YZx8k1u