Какой невыразимой радостью наполнило меня сознание свободы после того бедственного и почти безнадежного положения, в котором я находился. Я немедленно предложил все свое имущество капитану в благодарность за мое избавление, но он великодушно отказался, сказав, что ничего с меня не возьмет и что все будет возвращено мне в целости, как только мы придем в Бразилию вам жизнь, – прибавил он, – я поступлю с вами так же, как хотел бы, чтоб поступили со мной, будь я на вашем месте. А это всегда может случиться. Кроме того, ведь мы завезем вас в Бразилию, а от вашей родины это очень далеко, и вы умрете там с голоду, если я отниму все, что у вас есть. Для чего же тогда мне было вас Нет, нет, сеньор инглезе (то есть англичанин), я довезу вас даром до Бразилии, а ваше имущество даст вам возможность прожить там и оплатить проезд на родину.
Капитан оказался великодушным не только на словах, но и на деле. Он распорядился, чтобы никто из матросов не смел прикасаться к моему имуществу, затем составил подробную его опись и взял все это под присмотр, а опись передал мне, чтобы потом, по прибытии в Бразилию, я мог получить по ней каждую вещь, вплоть до трех глиняных кувшинов.
Что касается моего баркаса, то капитан, видя, что он очень хорош, сказал, что охотно купит его для своего корабля, и с сколько я хочу получить за него. На это я ответил, что он поступил со мной так великодушно во всех отношениях, что я ни в коем случае не стану назначать цену за свою лодку, а всецело предоставляю это ему. Тогда он сказал, что выдаст мне письменное обязательство уплатить за нее восемьдесят серебряных «восьмериков» в Бразилии, но что если по приезде туда кто-нибудь предложит мне больше, то и он даст мне больше. Кроме того, он предложил мне шестьдесят «восьмериков» за мальчика Ксури. Мне очень не хотелось брать эти деньги, и не потому чтобы я боялся отдать мальчика капитану, а потому что мне было жалко продават
«Чарлі і шоколадна фабрика» - чарівна казкова повість Р. Дала, що розповідає про подорож малого Чарлі на шоколадну фабрику загадкового містера Вонки.
Головне думка твору досить повчально та моральна людина з особливими духовними цінностями, глибоким внутрішнім світом завжди має перевагу перед хитрістю та ненажерливістю.
Твір насичений різноманітними образами. На сторінках казки читач знайомиться із Августом, улюблене занняття якого - поїсти: в розпещенок Примхливою Верукою: 1з хлопчиком Майком, що не може жити без телевізора,
Контрастом до всіх цих образів вступає Чарлі Бакет - малий із багатої родини.
який наділений щирістю, теплотою, смиренністю та милосердям.
Саме завдяки своїй порядності та вір у мрію головнии герои зриває джек-пот, здобувши прихильність власника фабрики,
Історія дуже повчальна. Навіть у таких родинах, які на перший погляд здаються благополучними, де діти смачно нагодовані.
гарно одягнені та мають іграшки, бувають проблеми. Головне у вихованні дитини - не фінансові радощі, а люблячі батьки, які можуть дати дитині належне виховання.
Саме тоді дитина виросте здоровою, щасливою, успішною та психологічно стійкою особистістю,
Відповідь:
1.Вони вважають,що книги-шкідливі
2.Краще переглядати телепередачі,а не читати книги
3.Держава знищує тих,хто переховує книги,бо вони божевільні
4.Найголовніше,як сказав Бітті Брандмейстер,що держава хоче,щоб всі були одинакові,а не хтось розумніший,хтось дурніший(для них розум залежить від книжок)
5.Державі не потрібні-інтелектуали,їм треба зазомбовані споживачі передач,серіалів,які готові безкінечно сидіти біля телевізора
6.Влада вважає,що тупіючі громадяни не піддаватимуть сумніву жодного розпорядження і не протестуватимуть проти тотальногоо контролю їхнього життя.
7.Отже,владі треба такі рівні між собою отупілі люди.
8.Законопослушні громадяни коритимуться кожному слову влади
9.Державі зручно найняти людей,неначе рабів
10.Держава знищує культурний спадок
Чесно більше не можу придумати
Пояснення: