Кому из героев принадлежат слова : « А так и жили . И, между прочим , радовались !--Потому что война кончилась! Потому что не стреляли , не бомбили . Потому что не надо было на дорогу каждую секунду оглядываться , не едут ли каратели ... Так что время и тогда было хорошее , и сейчас отличное , а будет ещё лучше !» (рассказ «Время всегда хорошее»
Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.
За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".
Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.
Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.
МОДЕРНИЗМ - 1. К нему относится символизм, акмеизм, футуризм, имажинизм. 3. Экспериментирование с уже существовавшими формами и стремление найти новую форму для произведений поэзии и прозы. 5. Эксперименты с языковыми средствами. 7. Исключительный интерес к личности вне её социальной принадлежности – одинокой и чуждой миру.
ПОСТМОДЕРНИЗМ - 2. Сочетание в одном тексте стилистически разных жанров и литературных эпох не с целью создать что-то принципиально новое в искусстве, а с целью повысить продажи - утилитарное отношение к искусству. 4. Попытка передать свое восприятие хаотичности мира сознательно организованным хаосом художественного произведения. 6. Скептическое отношение к любым авторитетам, тяготение к пародии.