Рапечатый на бумаге вот он доклад:Леонардо (Лионардо) да Винчи (1452-1519) - живописец, скульптор, архитектор, инженер, ученый. Родился 15 апреля 1452 г. в городе Винчи, близ Флоренции, незаконный сын местного нотариуса сера Пьера Винчи и молодой крестьянки Катарины. Воспитывался в доме отца и вместе с ним переселился в 1469 г. (а может быть, еще в 1466) во Флоренцию. Впервые его имя встречается там в книге корпорации флорентинских художников от 1472 г. В 1469-1476 гг. (а может быть, и до 1478) работал в боттеге Верроккио, в 1480 г. упоминается как имеющий собственную мастерскую. Первые свидетельства о самостоятельных работах: заказ на алтарный образ для капеллы св. Бернарда во дворце Синьории (1478; выполнен не был) и договор на "Поклонение волхвов" для монастыря Сан Донато а Скопето (1481; работа осталась незаконченной). В 1482-1499 гг. в Милане, на службе у герцога Лодовико Моро, в качестве военного инженера, архитектора, скульптора и живописца. В апреле 1500 г. Леонардо да Винчи возвращается во Флоренцию (через Мантую и Венецию). В 1502 около года служит у Чезаре Борджа, по поручению которого объезжает Романью, Умбрию и Тоскану. В 1503-1506 гг. во Флоренции работает над стенной росписью в зале Большого совета дворца Синьории ("Битва при Ангиари"), в 1506 г. возвращается в Милан на службу к французскому наместнику Шарлю д'Амбуаз, где живет до 1513 г. (с перерывом для поездки во Флоренцию в 1507 г.). С конца 1513 г. в Риме, откуда в 1516 г. был приглашен королем Франциском I во Францию на должность первого живописца, архитектора и механика короля. Умер в замке Клу 2 мая 1519 г., завещав рукописное наследство ученику Франческо Мельци, сопровождавшему его во Францию. Леонардо да Винчи был не только великим художником-живописцем, скульптором и архитектором, но и гениальным ученым, занимавшимся математикой, механикой, физикой, астрономией, геологией, ботаникой, анатомией и физиологией человека и животных, последовательно проводившим принцип экспериментального исследования. В его рукописях встречаются рисунки летательных машин, парашюта и вертолета, новых конструкций и винторезных станков, печатающих, деревообрабатывающих и других машин, отличающиеся точностью анатомические рисунки, мысли, относящиеся к математике, оптике, космологии (идея физической однородности вселенной) и другим наукам. Около семи тысяч страниц сохранившихся рукописей (написанных на итальянском языке в большинстве справа налево зеркально) были позднее разъединены и хранятся теперь в библиотеках Лондона, Виндзора, Парижа, Милана и Турина.
Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили.
Мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. Та є й таке, що об’єднує нас усіх.
Ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. Кожна людина прагне досягти успіху. І я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. Інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. Але потім вона напевне про те.
А ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім “я”, зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. Про це казав ще Г. Сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження. Тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною.
На мою думку, ще одне призначення людини – це відповідальність. Чому? Бо людина – найбільш могутня істота на землі.
Вона пізнала багато таємниць світоустрою. Проте в процесі цього людство нанесло великої шкоди природі – було забруднено повітря, воду та грунт, знищено багато видів рослин та тварин. Тепер ми маємо відновлювати здоров’я нашої планети, а також зробити так, щоб уся наша подальша діяльність була лише на благо і нам, і навколишньому середовищу.
Життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. Пройти крізь усі випробування с гідністю – ото справжнє призвання людини.
Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили.
Мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. Та є й таке, що об’єднує нас усіх.
Ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. Кожна людина прагне досягти успіху. І я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. Інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. Але потім вона напевне про те.
А ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім “я”, зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. Про це казав ще Г. Сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження. Тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною.
На мою думку, ще одне призначення людини – це відповідальність. Чому? Бо людина – найбільш могутня істота на землі.
Вона пізнала багато таємниць світоустрою. Проте в процесі цього людство нанесло великої шкоди природі – було забруднено повітря, воду та грунт, знищено багато видів рослин та тварин. Тепер ми маємо відновлювати здоров’я нашої планети, а також зробити так, щоб уся наша подальша діяльність була лише на благо і нам, і навколишньому середовищу.
Життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. Пройти крізь усі випробування с гідністю – ото справжнє призвання людини.